Загадковий шестипенсовик 1834 року, ймовірно, деформувався ще під час карбування, - вчені розкрили загадку

28 вересня 2026 р. 21:18

28 вересня 2026 р. 21:18

Сильно пошкоджений британський шестипенсовик 1834 року, викарбуваний за часів Вільгельма IV, міг набути незвичайної форми ще на монетному дворі. До такого висновку дійшов автор дослідження в журналі npj Heritage Science після неруйнівного аналізу складу та тривимірної геометрії поверхні монети.

Робота не встановлює точну послідовність подій з абсолютною впевненістю. Але сукупність вимірювань краще узгоджується з сильним локальним стисканням під час карбування, ніж зі звичайним зносом, корозією або поодиноким ударом уже після випуску монети.

Деталі

Досліджуваний шестипенсовик знаходився у змішаному альбомі з монетами, знайденому на розпродажі у Великому Манчестері. На самій монеті була вказана ціна 8 фунтів, однак альбом придбали цілком як одну партію. Сильна деформація торкнулася насамперед центральних ділянок обох сторін монети, тоді як значна частина обідка та насічки на гурті збереглася порівняно добре.

Головне питання полягало в тому, коли виникло пошкодження. Візуально можна було запропонувати кілька пояснень: тривалий знос, корозію, навмисну обробку, сильний удар після карбування, подальше стискання або збій безпосередньо в процесі виготовлення.

Що показав аналіз металу та поверхні

Для перевірки цих гіпотез використовували скануючу електронну мікроскопію з енергодисперсійною рентгенівською спектроскопією, а також оптичну профілометрію. Лабораторні вимірювання проводили незалежно в Brunel University London та службі характеристики матеріалів Оксфордського університету.

У порівняно неушкоджених ділянках дослідники виявили срібно-мідну основу, що відповідає історичному срібному сплаву. У сильно пошкоджених зонах частка виміряного срібла була нижчою, а міді — вищою; там же виявили елементи, пов’язані з корозією та сторонніми мінеральними частинками.

Однак хімічні відмінності самі по собі не пояснюють форму пошкодження. Автор вважає, що продукти корозії та забруднення накопичилися вже всередині механічно порушених поглиблень і тріщин, а не створили ці структури.

Більш показовими виявилися тривимірні вимірювання рельєфу. У центральній області аверса перепад висот сягав приблизно 750 мікрометрів, або 0,75 міліметра. Профілометрія виявила круті поглиблення, підняті краї, ступінчасті ділянки та сліди зміщення металу, що перекриваються.

Такий малюнок відрізняється від поступового згладжування, якого можна було б очікувати при тривалому обігу монети. Корозія також не пояснює настільки значного локального переміщення металу. Поодинокий вільний удар після карбування, за оцінкою автора, гірше узгоджується з повторюваними структурами стиснення та порівняно добре збереженою периферією.

Тому найімовірнішим поясненням дослідження називає повторне сильне стиснення при частковому бічному обмеженні — ситуацію, яка могла виникнути внаслідок аномалії в процесі машинного карбування.

Чому незвичайна монета могла зберегтися

Шестипенсовик виготовили у 1834 році, коли британський монетний двір уже використовував механізовані парові преси. Монети з дорогоцінних металів із помітними виробничими дефектами зазвичай мали виявлятися під час контролю якості та відправлятися на переплавку.

Саме тому збережений екземпляр із настільки сильною деформацією потенційно цікавий як рідкісне матеріальне свідчення короткочасного збою в ранньому механізованому карбуванні.

У дослідженні використовувалися й обчислювальні інструменти, зокрема великі мовні моделі. Автор підкреслює, що вони допомагали систематизувати спостереження, формулювати альтернативні гіпотези та зіставляти результати, але не створювали лабораторних даних і не визначали остаточного висновку. Основою інтерпретації залишалися незалежні вимірювання.

Чому це важливо

Робота показує, як сучасні методи матеріалознавства дозволяють досліджувати історичні металеві предмети без руйнівного відбору зразків. Для монет це особливо важливо: значне пошкодження може бути наслідком виготовлення, обігу, корозії або набагато пізнішого впливу, а зовнішній вигляд не завжди дозволяє розрізнити ці причини.

Однак висновок дослідження не можна поширювати на британську карбування XIX століття в цілому. Розглянуто лише один екземпляр, тому робота нічого не говорить про частоту подібних збоїв. Крім того, автор не проводив руйнівну металографію, аналіз поперечного перерізу або повний об’ємний хімічний аналіз.

Сам автор прямо вказує ще на одне обмеження: пізніше стискання монети в умовах бічного обмеження не можна виключити абсолютно. Тому коректне формулювання результату — дані найкраще узгоджуються з аномалією на стадії карбування, а не доводять єдину можливу механічну історію монети.

Джерело

A. Ikraam, «Laboratory investigation of a deformed 1834 William IV sixpence» , npj Heritage Science, 2026, DOI: 10.1038/s40494-026-02901-0. Стаття опублікована у відкритому доступі за ліцензією CC BY 4.0.

Опис дослідження також опубліковано на сайті Phys.org 24 вересня 2026 року.

Наука