Шкільні таблички показали, як у Вавилонії навчали про сотні богів

01 жовтня 2026 р. 23:11

01 жовтня 2026 р. 23:11

У школах стародавньої Вавилонії не існувало окремого предмета, який можна було б назвати «уроком релігії». Проте майбутні писарі, чиновники та храмові фахівці систематично вивчали імена богів, їхні властивості, храми, ритуали та стосунки між людьми й божествами. До такого висновку дійшла ассиріолог Шана Зайя з Vrije Universiteit Amsterdam, проаналізувавши шкільні клинописні тексти I тисячоліття до н. е.

Дослідження опубліковано в журналі Iraq . Авторка розглядає навчальні тексти з Вавилонії як свідчення того, які релігійні знання вважалися необхідними для майбутніх представників освіченої еліти.

Деталі

Зайя вивчала шкільні таблички та навчальні тексти з міст Вавилонії, зокрема Вавилона та Ніппура, і зіставляла їх із тим, чим випускники таких шкіл займалися в дорослому житті. Учні опановували клинопис, переписуючи списки слів, літературні тексти, гімни, оповідання та переліки божественних імен.

Дослідження показує, що релігійні знання були вбудовані в звичайну програму підготовки писарів. Учні знайомилися з іменами та характеристиками богів, устроєм храмового культу, священними місцями та уявленнями про взаємовідносини богів і людей. При цьому значна частина програми взагалі не була релігійною: у ній були тексти про царів, мовні вправи та навіть гумористичні твори.

Навчальна програма відрізнялася залежно від міста. У Вавилоні особливе місце посідали столиця та її бог-покровитель Мардук. У Ніппурі, навпаки, освітня традиція сильніше відбивала місцеву релігійну спадщину та культ Нінурти. Це вказує на те, що школа не тільки передавала загальний корпус знань, а й відтворювала локальну ідентичність.

Деякі вправи могли одночасно бути шкільним завданням і релігійним обрядом: таблички з навчальними текстами присвячували богам у храмах. Отримані знання потім використовувалися в професіях, де були потрібні робота з ритуалами, тлумачення текстів, астрономічні чи медичні практики, а також державна служба.

Автор підкреслює, що освічені фахівці не просто механічно зберігали традиції. Глибоке знання старих текстів давало їм можливість адаптувати релігійні уявлення до політичних і соціальних змін, зокрема під час роботи на царську владу.

При цьому дослідження не описує єдину «вавилонську школу» у всіх деталях. Збережені таблички розподілені нерівномірно, походження частини текстів є спірним, а навчальні програми окремих міст реконструюються на основі неповного корпусу. Тому висновки стосуються насамперед відомих письмових матеріалів I тисячоліття до н. е., а не всіх форм освіти в Месопотамії.

Чому це важливо

Робота показує, чому сучасний поділ освіти на «світську» та «релігійну» погано переноситься на стародавню Месопотамію. Для майбутнього писаря знання мови, царської ідеології, імен богів та храмових практик становили частину однієї професійної підготовки.

Шкільні таблички також дають рідкісну можливість побачити, як культурна традиція відтворювалася на практиці: не лише через офіційні ритуали, а й через повсякденне копіювання текстів учнями. Регіональні відмінності між Вавилоном і Ніппуром свідчать, що освіта одночасно зберігала загальну писемну культуру та місцеві версії релігійної пам’яті.

Однак такі таблички дають змогу реконструювати насамперед навчання освіченої чоловічої еліти — майбутніх писарів і фахівців. Вони значно менше розповідають про те, як релігійні знання здобували решта мешканців Вавилонії.

Джерело

Shana Zaia. «Gods in the Classroom: Religion and Education in 1st Millennium BCE Babylonia». Iraq , опубліковано онлайн 24 вересня 2026 року. DOI: 10.1017/irq.2026.10057 . Стаття знаходиться у відкритому доступі за ліцензією CC BY 4.0.

Новинний матеріал: Phys.org .

Наука