Черепи придворних перших фараонів зберегли сліди смертельних ударів. Сто років тому археологи прийняли їх за тріщини від часу і залили парафіном

06 жовтня 2026 р. 12:44

06 жовтня 2026 р. 12:44

Люди, поховані біля гробниць єгипетських правителів Першої династії, могли бути вбиті як частина жертвоприношення у зв'язку зі смертю правителя. На це вказав повторний аналіз черепів, знайдених ще на початку ХХ століття. У той період археологи, ймовірно, помічали на них тріщини, але вважали, що ці пошкодження кісток виникли після поховання. Водночас відкриття не доводить, що жертвами ритуального вбивства стали всі поховані, і не дозволяє встановити ані знаряддя вбивства, ані обставини смерті. Статтю опублікували у Frontiers in Environmental Archaeology.

Поховання придворних біля поховальних огорож перших царів в Абідосі на фотографіях Фліндерса Пітрі 1922 року. Про людину в могилі 537, праворуч, Пітрі писав, що її кинули долілиць, голову вивернуло вбік, і це нібито доводило, що вона намагалася підняти голову, поки могилу засипали. Фото: Flinders Petrie, Tombs of the Courtiers, 1925

Що відомо про ці поховання?

Поруч із царськими гробницями та поховальними комплексами в Умм-ель-Каабі в Абідосі археологи знайшли сотні окремих могил, які датували Першою династією Єгипту, тобто близько 3078-2900 роками до нашої ери. Судячи з написів і поховального інвентарю, там ховали людей, пов'язаних із царським двором: чиновників, ремісників та інших членів царської свити. Оскільки частину могил, схоже, закрили одночасно, ще перші дослідники припустили, що поховані могли бути вбитими після смерті правителя, аби вони продовжували служити йому в потойбіччі. Проти цієї гіпотези свідчила відсутність очевидних смертельних ушкоджень на кістках, але один з її прихильників, британський археолог Фліндерс Пітрі, звернув увагу на незвичайне положення деяких тіл, наприклад витягнуті руки чи підняті кінцівки, та припустив, що людей могли оглушити, а потім поховати живцем.

План царських гробниць (ліворуч) і поховальних огорож (праворуч) в Умм-ель-Каабі. Дрібні прямокутники рядами довкола них і є могили придворних. Roselyn A. Campbell / Frontiers in Environmental Archaeology

Утім, на початку ХХ століття не існувало спеціалістів, які би займалися аналізом травм та ушкоджень за археологічними рештками, натомість для цього запрошували лікарів, які давали оцінки на основі свого поточного досвіду спостереження травм та причин смерті. Тому у новому дослідженні біоархеологиня Розелін Кемпбелл з Університету Пердью в США вирішила переглянути старі висновки, використовуючи сучасні знання про травми кісток і зміни тіла після смерті.

Як змінилася оцінка причин смерті після застосування сучасних підходів аналізу?

Вивчаючи раніше досліджені Пітрі 46 черепів, які збереглися до наших днів, на 18 із них, тобто 39 відсотках, дослідниця виявила травми, які виникли у перимортальний період, коли кістка ще зберігала властивості живої та могла гнутися перед руйнуванням. Найчастіше це були переломи склепіння черепа, але траплялися й ушкодження гострими предметами, зокрема проникна рана збоку голови та рубана травма біля ока. Такі переломи відрізняються від пошкоджень, які виникають на уже висохлих кістках: свіжі кістки містять воду та колаген, тому під час удару на них формуються характерні деформації: гострі краї, нахилені поверхні та неповні переломи. Археологи початку XX століття ще не вміли надійно розпізнавати такі особливості. Ба більше, Пітрі наносив парафін на деякі пошкоджені ділянки черепів, щоб вони не розсипалися. На думку Кемпбелл, це свідчить, що він бачив тріщини, але вважав, що вони виникли уже після поховання.

Окрім цього, форма травм також не узгоджувалася з популярним образом страти важкою кам'яною булавою, відомим із давньоєгипетських зображень: така зброя мала б залишати втиснені переломи, тоді як у похованих переважали довгі лінійні тріщини, як від удару широким пласким предметом. Також багато переломів були розташовані вище умовної «лінії капелюха» на черепі, що частіше свідчить про навмисне нанесення удару, ніж про випадкову травму. Водночас новий аналіз послабив гіпотезу про поховання людей живцем: положення рук і ніг, яке Пітрі трактував як спроби вибратися з могили, могло виникнути пізніше через особливості пози поховання, наявність труни або опори та подальше розкладання м'яких тканин.

Могила 533 на фото Пітрі. Підняте коліно він вважав ознакою того, що людину поховали живою, і підпер стегнову кістку цеглинами, щоб зберегти позу як знайшли. За сучасними даними, така поза могла виникнути через труну чи опору й розкладання тканин. Flinders Petrie, Tombs of the Courtiers, 1925

Чи супроводжувалося поховання правителів масовими стратами?

Хоча новий аналіз свідчить на користь масового ритуального вбивства, дослідниця не вважає цю версію остаточно доведеною, адже збереглася лише невелика частина останків, а більшість кісток тулуба й кінцівок було втрачено або перепоховано разом. До того ж перимортальні травми могли виникнути не лише в момент смерті, а і у короткий період після неї, поки кістки ще залишалися вологими. Частина людей біля царських поховань справді могла бути вбита, але способи їхньої смерті та поховальні ритуали, ймовірно, були різними.

Водночас цей випадок показує, що висновки, зроблені на основі методів дослідження, які застосовувалися десятки або сотні років тому, варто переглядати сучасними методами, адже старі знахідки можуть містити дані, значення яких попередні дослідники просто не могли розпізнати.

Що відомо про ритуальні жертвоприношення

У Судані знайшли давньоєгипетські спільні поховання знаті та слуг, імовірно, щоб ті служили їм у наступному житті.

Водночас єгиптяни жертвували і тварин: на місці давнього храму виявили дві тисячі баранячих голів.

У храмі віком 3000 років у Перу археологи знайшли рештки похованих долілиць зі зв'язаними руками людей.

Жертвоприношення дітей практикували й давні мая: у 500-900 роках нашої ери вони вбили 64 хлопчиків, імовірно, наслідуючи міт про героїв-близнюків.

А у 14 регіонах Європи виявили ознаки поширеності пов'язаного з сонцем жертвоприношення, для якого людям зв'язували ноги з шиєю, щоб вони себе задушили.

Наука