Єгиптологиня прочитала на стіні гробниці ім'я пса, яке пропустили понад сто років тому. Пса звали «Той, хто з підземного світу»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

07 жовтня 2026 р. 14:03

07 жовтня 2026 р. 14:03

Єгиптологиня Челсі Кауфман з Університету Джонса Гопкінса змогла розгледіти на стіні давньоєгипетської гробниці, якій близько 3500 років, кличку пса, яку пропустили в 1913 році, коли вперше описували цю гробницю. Пса звали Дуаті, тобто «Той, хто з підземного світу», і це одне з прізвиськ Анубіса, бога, який у давніх єгиптян опікувався мертвими. На думку Кауфман, кличка дуже ймовірно відсилає саме до нього. Серед майже сотні відомих кличок давньоєгипетських собак такої досі не траплялося. Статтю опублікували у The Journal of Egyptian Archaeology .

Вельможа Усер у хвилястій шалі сидить перед підношеннями з букетом квітів, а під його кріслом сидить пес Дуаті. J. J. Shirley / The Journal of Egyptian Archaeology, 2026

Що відомо про Дуаті?

Гробниця належала Усеру, писарю й управителю фараона Тутмоса I , який правив приблизно в 1504-1492 роках до нашої ери. Вона розташована у Фіванському некрополі на західному березі Нілу, навпроти давніх Фів. На стінах гробниці щонайменше тричі намальовано Усера в кріслі, і щоразу під кріслом сидить пес. У 1913 році єгиптолог Норман де Гаріс Девіс прочитав клички лише двох із цих псів, «Сильний» і «Вірний», а ледь помітну кличку третього тоді не прочитали.

Кауфман обробила фото цього розпису програмою DStretch , яку створили для дослідників наскельних малюнків: вона так підсилює кольори на знімку, що проступають навіть невидимі неозброєним оком зображення. Так над головою третього пса чітко проступила його кличка. Єгиптяни вірили, що зображення в гробниці допомагає померлому жити в потойбіччі, а підписане ім'я зберігає пам'ять про нього. Тож власники гробниць, які малювали своїх псів, а інколи й підписували їхні клички, імовірно, хотіли, щоб і собаки не зникли після смерті.

Пес Дуаті на звичайному фото (ліворуч) і після обробки фільтрами (праворуч): над його головою проступило ім'я. J. J. Shirley, обробка Chelsea Kaufman / The Journal of Egyptian Archaeology, 2026

Саму кличку Дуаті теж записали незвично. Наприкінці собачих кличок єгиптяни могли малювати маленького пса, щоб було зрозуміло , що йдеться про собаку, і майже завжди цей пес стоїть. У кличці Дуаті він сидить, а серед усіх відомих собачих кличок таке трапляється лише вдруге. Вирізняється Дуаті й забарвленням: художник розписав його білу шерсть червоними хвилястими смугами, схожими на візерунок шалі, у яку вбраний сам Усер. Наскільки відомо Кауфман, жодного іншого пса з таким забарвленням у єгипетському мистецтві немає. Зараз Кауфман збирає базу даних зображень давньоєгипетських собак і назвала її FETCH, як англійською кажуть собаці «апорт» .