Науковці перевірили, наскільки лабораторні моделі схожі на людські ембріони

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Науковці перевірили, наскільки лабораторні моделі схожі на людські ембріони

07 жовтня 2026 р. 23:07

07 жовтня 2026 р. 23:07

Дослідники Сіднейського університету розробили спосіб перевірки точності бластоїдів — моделей раннього ембріона, створених із стовбурових клітин. Жодна з чотирьох перевірених методик не змогла повністю відтворити людську бластоцисту.

Деталі

Команда об’єднала понад 14 тисяч наборів даних про РНК окремих клітин людських ембріонів. Отримана карта показує, як змінюються клітини на ранніх етапах розвитку. З нею зіставили дані бластоїдів, отриманих із різних вихідних клітин та за різними протоколами.

Перевірка враховувала молекулярні ознаки клітин та хід їхньої спеціалізації. Деякі моделі порівняно добре відтворювали три основні клітинні лінії. В інших окремі типи клітин були представлені неточно або траплялися клітини, яким не вдалося впевнено знайти відповідність в ембріоні.

Чому це важливо

Бластоїди дають змогу вивчати ранній розвиток, однак висновки залежать від точності конкретної моделі. Ці структури — дослідницькі моделі, а не справжні людські ембріони. Зовнішньої схожості недостатньо, щоб вважати їх біологічно рівноцінними.

У роботі оцінюється молекулярна відповідність чотирьох методів. Її результати не доводять, що моделі відтворюють усі функції ембріона. Автори оприлюднили дані та інструменти порівняння для подальшої перевірки.

Джерело

Long S. та співавтори, Systematic transcriptomic evaluation of blastoid models of early human development , Cell Systems (2026), стаття 101738. DOI: 10.1016/j.cels.2026.101738. Див. також офіційне повідомлення Сіднейського університету на Scimex та набір даних авторів .

Роботу підтримали NHMRC та премія Metcalf, присуджена Пен’ї Яну (Pengyi Yang); участь Раджі Джоті (Raja Jothi) — внутрішня дослідницька програма NIH/NIEHS США. Автори заявили про відсутність конфлікту інтересів.