Хаббл показав спіральну галактику з центром, що обертається убік

10 жовтня 2026 р. 10:32

10 жовтня 2026 р. 10:32

Космічний телескоп Габбла показав незвичну спіральну галактику NGC 4698, що розташована приблизно за 55 мільйонів світлових років у сузір’ї Діви. Її центральна частина обертається не в тій самій площині, що й диск, а ніби «убік», і це може зберігати сліди давнього зіткнення. Про спостереження розповідає видання SciTechDaily .

NGC 4698 входить до Скупчення Діви — найближчого до нас великого скупчення галактик, які утримує разом гравітація. У цьому густонаселеному «космічному районі» налічують понад тисячу галактик, і NGC 4698 є однією з найбільш своєрідних серед них.

Незвичні спіральні рукави та зоряний диск

Подібно до Чумацького Шляху, NGC 4698 має тонкий диск зі зірок, газу та пилу, пронизаний спіральними рукавами. Темно-коричневі пилові хмари позначають ці рукави, а невеликі скупчення яскравих блакитних зірок виділяють зовнішні частини диска.

Та структура рукавів виявилася нетиповою. У багатьох спіральних галактиках рукави закручуються всередину до центру. Натомість у NGC 4698 вони найпомітніші переважно на околицях, утворюючи розкручений перстень уздовж зовнішнього краю диска.

Всередині цього «кільця» простягається витягнуте випукле ядро, яке дає розсіяне, злегка білувате світіння. Тут зосереджені щільні скупчення менших, старіших і холодніших зірок, ніж масивні блакитні світила на периферії.

У самому серці цього зоряного населення лежить надмасивна чорна діра з масою у мільйони Сонць. Астрономи виявили ознаки того, що вона зростає, поглинаючи газ із навколишнього простору.

Центр, повернутий під прямим кутом

Саме орієнтація цього центрального випуклого ядра робить NGC 4698 особливою. Це одна з небагатьох відомих спіральних галактик, у яких балдж (зоряна опуклість у центрі) простягається майже під прямим кутом до площини диска.

Знімок Габбла дає тонкий, але помітний натяк на таку побудову: тьмяне зоряне світло виступає вище та нижче темнішого пилового диска. Вимірювання показують, що зорі й газ найближче до центру обертаються перпендикулярно до решти диска.

Це означає, що центральні структури сформувалися не синхронно з основною частиною галактики. Астрономи припускають, що пояснити таку різницю може газ, що колись прибув ззовні. Речовина, захоплена по іншій орбіті, могла осісти у нахиленому внутрішньому диску, з якого згодом утворилися зорі. У результаті одна й та сама галактика отримала компоненти, що обертаються в різних площинах.

Сліди можливого злиття

Ще одна підказка щодо минулого NGC 4698 — короткий «хвіст» з водню, що тягнеться з одного боку галактики. Деякі спостереження вказують, що це може бути наслідком невеликого злиття, коли NGC 4698 поглинула меншу галактику або хмару газу.

Таке зіткнення здатне пояснити, як у систему потрапив зовнішній матеріал з іншою траєкторією, сформувавши її незвичний, нахилений центр.

Дані, які проаналізували дослідники, були отримані в межах програми Габбла з вивчення галактик у Скупченні Діви. Відносна близькість цього скупчення дозволяє телескопу розрізняти окремі зоряні скупчення та туманності — хмари газу й пилу, що допомагають відтворити детальну картину будови та еволюції галактик.

NGC 4698 таким чином стає важливим прикладом того, як взаємодії та злиття можуть кардинально змінювати внутрішню архітектуру спіральних галактик, залишаючи характерні геометричні «шрами» навіть мільйони років потому.

Наука