Невеликий раптор міг живитися рештками альбертозавра: 6 фактів про знахідку

11 жовтня 2026 р. 15:54

11 жовтня 2026 р. 15:54

Невеликий хижий динозавр міг харчуватися рештками альбертозавра — великого родича тиранозавра, який за життя посідав вершину харчового ланцюга. На щелепі молодого альбертозавра з Канади виявили сліди чужих зубів. Автори дослідження, опублікованого в Journal of Paleontology , вважають, що найімовірнішим винуватцем є дромеозаврид, можливо, атроцираптор.

Робота описує давній епізод харчування за слідами на одній викопній особині. Вона не доводить, що невеликий раптор вбив альбертозавра: набагато ймовірніше, що він дістався до вже загиблої тварини. У знахідці є шість особливо цікавих деталей.

Деталі

1. Альбертозавру було не менше восьми років, хоча він ще не дорослий

Останки належали молодому Albertosaurus sarcophagus із пізньокрейдових відкладень формації Хорсшу-Каньйон у провінції Альберта, Канада. Альбертозаври були великими м’ясоїдними динозаврами та близькими родичами тиранозавра рекса. Цей екземпляр є найменшими знайденими разом черепними рештками альбертозавра, відомими авторам дослідження.

Вік не менше восьми років встановили за будовою пов’язаного з знахідкою фрагмента кістки кінцівки. За оцінками дослідників, тварина могла досягати приблизно шести метрів у довжину і важити близько 530 кілограмів. Для такого великого хижака це була ще зростаюча особина, а не повністю дорослий гігант.

2. На нижній щелепі збереглися дві різні групи слідів зубів

Фрагменти щелеп виявили у 2022 році. Про знахідку повідомили фахівці-аматори, потім її зібрали та підготували співробітники Королівського Тиррелловського музею палеонтології. На поверхні кісток помітили дві групи борозен і подряпин, які залишилися під час контакту зубів іншої тварини з кісткою.

Одна зі слідів зберегла сліди дрібних зазубрин ріжучої кромки зуба: дослідники нарахували близько 28 таких штрихів. Це допомогло порівняти пошкодження не тільки з відстанню між сусідніми зубами ймовірного падальщика, а й з мікробудовою окремого зуба.

3. Відстань між борознами порівняли із зубами різних динозаврів

Визначити автора укусу за відбитками непросто. Якщо зуби ковзали по кістці під кутом, відстань між слідами виявляється меншою за реальну відстань між зубами в щелепі. Автори запропонували метод геометричної поправки на цей кут і зіставили результати з викопними зубами та щелепами хижих динозаврів із цього регіону.

Найкраще поєднання розмірів і характеру штрихів відповідало дромеозавридам — групі порівняно невеликих двоногих хижаків, до якої належить і знаменитий велоцираптор. Серед місцевих представників дослідники називають Atrociraptor marshalli , однак лише на підставі пошкоджень назвати вид тварини, що залишила сліди, з повною впевненістю не можна.

4. Ймовірний падальщик був у кілька разів менший за свою «здобич»

Залежно від способу перерахунку слідів, передбачувана довжина тварини, що їх залишила, становила приблизно від 1,9 до 2,9 метра. Це порівняно з розмірами деяких відомих дромеозавридів із пізньокрейдяної Альберти та значно менше за розміри молодого альбертозавра.

Однак різниця у зрості та масі не означає, що маленький динозавр нападав на живого альбертозавра. Автори вважають найбільш імовірним інше пояснення: після смерті великого хижака дромеозавр дістався до м’яса на його голові або навколо щелепи.

5. Відсутність загоєння свідчить про поживу поблизу моменту смерті

На пошкоджених кістках немає ознак загоєння або перебудови кісткової тканини. Це означає, що сліди з’явилися незадовго до смерті альбертозавра, у момент смерті або після неї. Самі подряпини не дають змоги визначити причину загибелі тварини.

Краї слідів збереглися досить чіткими; навколо них немає ознак сильного висихання кістки. За тлумаченням авторів, зуби торкнулися ще не висохлої щелепи, ймовірно випадково, коли тварина зривала м’ясо. Знахідка не є доказом полювання на альбертозавра або навмисного розгризання його кісток.

6. Альтернативою залишається канібалізм серед альбертозаврів

Дослідники припускають, що сліди міг залишити дуже молодий альбертозавр — тоді один тиранозаврид харчувався останками іншого. У публікації розглядається варіант, за якого особина, що залишила подряпини, мала довжину приблизно два–три метри й була молодшою за два роки. Повністю виключити деяких інших дрібних хижих динозаврів, зокрема Richardoestesia, також не можна.

Не встановлено й те, чи залишив обидві групи пошкоджень один і той самий динозавр, чи брало участь кілька тварин і чи був це один епізод харчування. Тому автори називають дромеозаврида найімовірнішим , але не єдино можливим поясненням.

Чому це важливо

Сліди укусів і харчування допомагають відтворити харчові зв’язки, які неможливо побачити лише за переліком викопних видів. Зазвичай великі тиранозавриди сприймаються як головні хижаки пізньокрейдяних екосистем. Ця знахідка показує, що після смерті навіть вони могли ставати їжею для набагато дрібніших м’ясоїдних динозаврів.

Автори вважають це першим задокументованим свідченням того, що дромеозаврид харчувався рештками тиранозаврида. З інших знахідок відома й зворотна ситуація — сліди харчування тиранозавра на кістках дромеозавра. Разом ці випадки вказують на більш складні харчові зв’язки між хижими динозаврами, але не дають відповіді на питання, хто загалом частіше полював на кого.

Головне обмеження дослідження — один викопний екземпляр і непряме визначення тварини, яка залишила сліди. Окам’янілі подряпини засвідчують факт контакту зубів із кісткою, але не дають змоги відтворити всі події останніх годин життя альбертозавра.

Джерело

Joshua Adam Doyon, Caleb Marshall Brown, François Therrien, Philip John Currie. Evidence for dromaeosaurid scavenging on Albertosaurus (Dinosauria: Tyrannosauridae) . Journal of Paleontology , опубліковано онлайн 7 жовтня 2026 року, DOI: 10.1017/jpa.2026.10269. Стаття пройшла наукове рецензування та опублікована у відкритому доступі за ліцензією CC BY 4.0. Автори заявили про відсутність конфлікту інтересів.

Додаткові дослідницькі дані та вимірювання в архіві Dryad ; повідомлення Університету Альберти від 7 жовтня 2026 року ; новина Phys.org від 8 жовтня 2026 року . Точне джерело фінансування у доступних даних не вказано.

Наука