Скам’яніла риба з Китаю показала перехід між двома типами безщелепних

14 жовтня 2026 р. 00:29

14 жовтня 2026 р. 00:29

Палеонтологи описали в Китаї новий рід і вид панцирної безщелепної риби Asioaspis brachyotus, що жила близько 419 млн років тому в ранньому девоні. Знахідка з Південно-Західного Китаю поєднує риси примітивних і більш «просунутих» безщелепних галеаспід і, на думку дослідників, показує перехід між різними способами життя цих давніх хребетних. Про відкриття повідомляє видання Sci.News .

Давня безщелепна родичка щелепних хребетних

Asioaspis brachyotus належить до Galeaspida — вимерлої групи панцирних безщелепних риб, відомих лише з Китаю та Північного В’єтнаму. Ці створіння ближчі до щелепних хребетних, включно з людиною, ніж сучасні міноги чи міксини.

Як пояснює команда під керівництвом Чжи-Куна Гая (Zhi-Kun Gai) з Інституту палеонтології хребетних і палеоантропології Академії наук Китаю, галеаспіди відіграють ключову роль для розуміння походження основних рис щелепних тварин, таких як щелепи, дихальне отвір-спіраль (spiracle) та парні кінцівки. Попри обмежене географічне поширення, у силурі та девоні ця група демонструвала велику морфологічну різноманітність: описано 19 родин, 74 роди й близько 100 видів.

Кладистичні дослідження поділяють галеаспід на дві базальні групи (Hanyangaspidiformes і Dayongaspiformes) та три основні ряди: Eugaleaspiformes, Polybranchiaspiformes і Huananaspiformes. Новий вид вчені віднесли саме до ряду Polybranchiaspiformes.

Як виглядала Asioaspis brachyotus

Скам’янілі рештки Asioaspis brachyotus знайшли у відкладах формації Сішаньцунь (Xishancun) поблизу водосховища Мяньдянь у районі міста Цюйцзін, провінція Юньнань. Колекція містить три майже повні та три частково збережені головні щити.

Овальний головний щит Asioaspis brachyotus мав довжину приблизно 4,7–6 см . Його краї були зазубрені, поверхня — груба, зерниста, а на нижньому боці проглядався дуже широкий обідок. Дослідники нарахували щонайменше 12 пар зябрових «кишень» , хоча неповна збереженість не дозволяє встановити їх точну кількість.

Саме за цими діагностичними ознаками вид віднесли до Polybranchiaspiformes — групи галеаспід з численними зябровими отворами. Найдавніший відомий представник цього ряду, Platylomaspis, жив близько 438,6 млн років тому. Однак значне розмаїття Polybranchiaspiformes з’являється саме в ранньому девоні, коли відклади формації Сішаньцунь дали рештки дев’яти родів і 15 видів.

Перехідна форма між двома способами життя

Asioaspis brachyotus поєднує риси як примітивних, так і більш спеціалізованих родичів, і філогенетичний аналіз розміщує її між цими групами. Ранні примітивні форми мали очі й центральний отвір, щільно згруповані у верхній частині головного щита — така будова підходила для життя напівзануреним у пісок.

У нового виду ці отвори, навпаки, широко рознесені та зміщені до краю головного щита. Автори відзначають, що в Asioaspis brachyotus серединний дорсальний отвір і парні очні отвори не зближені на верхівці щита, як у Platylomaspis і Nanningaspis, а значно віддалені один від одного й наближені до краю нижнього обідка, подібно до представників родин Pentathyraspidae, Duyunolepididae та Polybranchiaspidae.

З цього палеонтологи роблять висновок, що Asioaspis brachyotus не могла жити напівзакопаною, як Platylomaspis і Nanningaspis: у такому разі мул і пісок потрапляли б у ротово-зяброву камеру. Ймовірніше, вона мешкала на поверхні морського дна (епібентос), як більшість галеаспід.

Враховуючи її положення на еволюційному дереві, дослідники пропонують, що Asioaspis brachyotus може представляти перехід від напівінфаунального (частково зануреного) донного способу життя до епібентосного у межах ряду Polybranchiaspiformes.

Значення відкриття

Опис Asioaspis brachyotus дає ще один фрагмент до картини ранньої еволюції хребетних, показуючи, як змінювалися не лише окремі анатомічні риси, а й цілі стратегії життя на морському дні. Нова знахідка допомагає точніше простежити, як від примітивних малорухливих форм, що жили напівзакопаними в осад, еволюція вела до більш активних донних тварин, ближчих до щелепних хребетних.

Дослідження Asioaspis brachyotus опубліковане в журналі Vertebrata PalAsiatica.

Наука