Виверження в давній Японії не зупинило зростання населення на півночі Кюсю

20 жовтня 2026 р. 18:16

20 жовтня 2026 р. 18:16

Близько 7300 років тому виверження вулкану Кікай-Акахоя спустошило частину Японії, але доля місцевих громад склалася по-різному. На півдні острова Кюсю населення різко скоротилося, тоді як на півночі продовжувало зростати. Такі відмінності виявило дослідження в журналі Science Advances , опубліковане 14 жовтня 2026 року.

Автори припускають, що деякі громади поповнилися переселенцями з найбільш постраждалих місцевостей. Однак археологічні дані поки що не дозволяють точно визначити внесок міграції.

Деталі

Міжнародна команда за участю дослідників Кембриджського та Лундського університетів вивчила громади культури дзьомон — мисливців, рибалок і збирачів. В основу аналізу увійшли 540 радіовуглецевих дат з чотирьох головних островів Японії за період приблизно від 8000 до 6500 років тому.

За розподілом дат вчені оцінили демографічні зміни до та після катастрофи й зіставили їх із товщиною шару попелу. Це непряма реконструкція: вона показує ймовірні тенденції, а не точну кількість мешканців чи загиблих.

Чому близькість до вулкана не пояснює всього

Виверження супроводжувалося потоками гарячого газу та вулканічного матеріалу, цунамі та рясним випаданням попелу. Воно зруйнувало звичні джерела їжі. Але, як зазначає Лундський університет , на півдні Кюсю населення скорочувалося задовго до катастрофи. Тому весь подальший спад не можна пояснювати лише одним виверженням.

На півночі Кюсю зростання, що почалося до катастрофи, продовжилося після неї. Можливе пояснення — приплив тих, хто вижив, та перехід до більш активного використання морських ресурсів. Прибережні екосистеми могли відновлюватися швидше за наземні.

У деяких більш віддалених районах картина виявилася протилежною: колишнє зростання змінилося застоєм або спадом. Серед можливих причин автори називають кліматичні наслідки виверження та погіршення стану тварин, якими харчувалися люди. Ці пояснення ще потребують перевірки.

Що залишається невідомим

Археологічні знахідки розподілені нерівномірно. Для частини районів даних недостатньо навіть для впевненого визначення напрямку змін. Крім того, товстий шар попелу може приховувати стоянки, а переселення в менш досліджені місця — створювати видимість зникнення населення.

У повідомленні університету провідний автор Енріко Крема (Enrico Crema) описує можливі способи відновлення:

«Ті, хто вижив, переселялися, створювали нові соціальні зв’язки, освоювали нові способи господарювання».

Чому це важливо

Дослідження допомагає точніше інтерпретувати історію катастроф. Зменшення кількості поселень може свідчити про загибель людей, переселення або особливості розкопок. А зростання населення в приймаючому районі саме по собі не означає, що його мешканці уникли втрат.

Для розуміння процесу відновлення потрібно враховувати стан громад до лиха, доступ до їжі та можливість пересуватися. Археологічні моделі дозволяють порівняти ці обставини, але не відтворюють біографії окремих людей і не дають універсального рецепту для сучасних катастроф.

Джерело

Енріко Р. Крема, Міцухіро Кувахата, Джунзо Учіяма, Арі Джунно, Фелікс Ріде, Пітер Д. Джордан. Divergent demographic responses to the Kikai-Akahoya volcanic catastrophe in mid-Holocene Japan . Science Advances, 12(42), eaeh7197, 14 жовтня 2026 року. Відкритий повний текст та умови CC BY 4.0 .

Офіційне повідомлення Лундського університету . Фінансування дослідження: Шведська рада з наукових досліджень, JSPS KAKENHI та Європейська рада з наукових досліджень. Автори заявили про відсутність конфлікту інтересів.

Наука