Серце самиць кажанів почало битися швидше у відповідь на стресові вигуки їхніх дитинчат

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Серце самиць кажанів почало битися швидше у відповідь на стресові вигуки їхніх дитинчат

23 жовтня 2026 р. 12:41

23 жовтня 2026 р. 12:41

Серце самиць кажанів почало битися швидше у відповідь на стресові вигуки дитинчат, причому лише їхніх власних. Науковці й раніше знали, що за цими вигуками самиці знаходять загублених дитинчат, але вперше показали, що основою цього є фізіологічна реакція їхнього організму. Дослідження опублікували в журналі Frontiers in Ethology .

Дитинчата кажанів зі своєю матір'ю. Shizuki Nara

Як досліджували реакцію матерів на стрес дитинчат?

Оскільки кажани нетопирі японські ( Pipistrellus abramus ) вирощують дитинчат у великих колоніях і пересуваються в темряві, їм потрібно розрізняти саме своє потомство в таких умовах. Коли їхні дитинчата опиняються далеко від решти, то видають вигуки ізоляції, які сигналізують матерям, що вони в стресових умовах. Щоб перевірити, як ці вигуки впливають на самиць кажанів, науковці зловили чотирьох вагітних самиць і відокремили від решти колонії: кожна з них народила трьох дитинчат, за якими стежили до моменту настання самостійності. На другий день після народження дослідники записали вигуки ізоляції 10 живих дитинчат, а на 30-й день, коли ті вже підросли, — їхні ехолокаційні вигуки.

Після дорослішання дитинчат науковці помістили на їхніх матерів датчики для зчитування електрокардіограми та вмикали їм п’ять різних звуків: вигуки ізоляції від рідних і чужих дитинчат й ехолокаційні вигуки від рідних і чужих дитинчат та дорослого кажана. Серцебиття самиць прискорювалося, коли вони чули вигуки своїх дитинчат, але не чужих. Що цікаво, прискорення було більш явним для ехолокаційних вигуків, але це науковці пов’язують з тим, що на момент тесту дитинчата вже виросли й матері були більш звиклими саме до цих вигуків. Також серце самиць кажанів билося швидше, коли вони чули ехолокаційні сигнали дорослого самця. Можливо, це було проявом того, що вони вважали його загрозою. Оскільки науковці вимірювали лише частоту серцебиття, а не його варіативність, то вони могли сказати лише про те, що певні звуки викликають реакцію, однак невідомо — позитивну чи негативну.