Каньйон Марінерів на Марсі досі проявляє тектонічну активність

25 жовтня 2026 р. 09:56

25 жовтня 2026 р. 09:56

Новий аналіз даних посадкового апарата NASA InSight показав, що під найбільшим каньйоном Сонячної системи — долиною Марінерів на Марсі — досі відбуваються тектонічні процеси. Сейсмічний сигнал, зареєстрований місією, вказує на зсув порід уздовж глибокого розлому, тобто регіон залишається геологічно активним. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Nature Communications і описаному виданням Universe Today .

Довгий час Марс вважали «мертвою» планетою: його поверхня зберігає сліди бурхливого вулканізму в минулому, але вважалося, що нині геологічна активність припинилася. Це узгоджувалося з тим, що кора Марса не розбита на кілька плит, як на Землі, а є єдиною плитою — так званою планетою зі «стагнуючою кришкою».

Ситуація змінилася з появою місії InSight (Interior Exploration using Seismic Investigations, Geodesy and Heat Transport), яка реєструвала марсотруси. Окрім поштовхів від метеоритних ударів, апарат зафіксував сигнали, що свідчать про внутрішню тектонічну активність.

Марсотрус під долиною Марінерів

У новій роботі команда з Імперського коледжу Лондона та Колумбійського університету проаналізувала подію S0976a — марсотрус, зареєстрований InSight 25 серпня 2021 року. Це був єдиний відомий марсотрус, джерело якого розташоване в західній півкулі планети, на протилежному боці від посадкового апарата.

Попередні дослідження пов’язували S0976a із західною частиною долини Марінерів, але причина події лишалася незрозумілою. Розглядалися варіанти від падіння метеороїда до зсувів і масових переміщень порід, які часто трапляються на Марсі.

Очолював дослідження доцент Юн-Хун Сон (Jung-Hun Song) з кафедри наук про Землю та інженерії Імперського коледжу. До роботи долучилися фахівці з Колумбійського університету та Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн.

Долина Марінерів — найбільша структура свого типу в Сонячній системі. Її довжина сягає близько 3900 км , ширина — до 600 км , а глибина перевищує 9 км . Для порівняння, найбільший каньйон на Землі — Ярлунг-Цангпо — значно менший за розмірами.

За словами Сонга, долина Марінерів є однією з найвражаючих геологічних структур у Сонячній системі, але донині не було впевненості, що її розломи ще активні. Нові результати свідчать, що давні розломи, сформовані мільярди років тому, залишаються достатньо нестабільними, щоб розриватися під дією напружень.

Моделювання джерела поштовху

Щоб з’ясувати природу S0976a, дослідники побудували моделі різних можливих джерел — від удару метеороїда до зсувів. Однак жоден із цих сценаріїв не відтворював спостережені сейсмічні хвилі.

Команда також проаналізувала знімки регіону, отримані орбітальним апаратом Mars Reconnaissance Orbiter після події. На них не виявили ні нового кратера, ні свіжих слідів великих зсувів.

Найкраще дані пояснює сценарій тектонічного марсотрусу типу «strike-slip» — коли блоки кори зміщуються горизонтально один відносно одного вздовж крутого розлому. За оцінками, це сталося на глибині близько 20–40 км під долиною Марінерів.

Сейсмічні хвилі вказують на бічне ковзання по глибокому розлому, а орбітальні спостереження показують, що регіон перетинають довгоживучі системи розломів. Результати також узгоджуються з очікуваннями, що давні структури розломів можуть періодично «прослизати» через довготривале охолодження планети, напруження від вулканізму та локальні ефекти, пов’язані з самим каньйоном.

Що це означає для Марса

За поширеною гіпотезою, долина Марінерів утворилася як рифтовий розлом під дією розтягувальних тектонічних сил, що розтягували кору. Цей процес пов’язують із потужним вулканізмом, який сформував підвищення Тарсис у період від Ноахійського до пізнього Гесперійського часу (приблизно 4,1–3,0 мільярда років тому). Надалі каньйон, ймовірно, розширювався через ерозію та обвали стінок, подібно до Східно-Африканського рифту на Землі.

Нові результати доповнюють список регіонів, де InSight виявив ознаки сучасного активного розломоутворення на Марсі. До нього вже входять тріщини Цербер Фосса та південна частина рівнини Елізій, що свідчить: напруження в корі Марса не підкоряються єдиному глобальному шаблону.

Дослідження також демонструє, що навіть через чотири роки після завершення місії через накопичення пилу на сонячних панелях, InSight продовжує приносити важливі наукові результати. За словами доцента Імперського коледжу Дойон Кім (Doyeon Kim), старшого автора роботи, подія S0976a виявилася винятковою: її хвилі пройшли через ядро Марса, допомігши вивчити найглибші шари планети, а тепер дозволили зрозуміти, що відбувається безпосередньо в зоні джерела.

Таким чином, один-єдиний марсотрус дав змогу одночасно дізнатися більше і про центр Червоної планети, і про активний розлом під одним із її найвражаючих ландшафтів.

Наука