Турбота про дитинчат збільшила імовірність викиднів у самиць мандрилів. Але успіх розмноження це не зменшило

04 листопада 2026 р. 13:57

04 листопада 2026 р. 13:57

Імовірність викидня в самиць приматів мандрилів виявилася більшою, якщо протягом вагітності вони турбувалися про своїх попередніх малолітніх дитинчат. Особливо високою імовірність була в тих матерів, чиї дитинчата частіше мали «істерики» — спонтанні викиди негативних емоцій через стресові крики чи стогони. Такий зв’язок, найімовірніше, спричинений компромісом між потребами вже народжених і майбутніх дитинчат. Адже для репродуктивного успіху матері більш вигідно вкладати ресурси в дитинча, що вже пережило саме народження та ранній вік, у якому ризик смерті найбільший. Дослідження опублікували в журналі PLOS Biology .

Самиця мандрила з дитинчам віком три тижні. Berta Roura-Torres

Як викидні повпливали на самих матерів?

Науковці протягом 11 років спостерігали за вагітностями у групі з приблизно 300 звичайних мандрилів ( Mandrillus sphinx ) у Габоні. Зазвичай ці примати паруються двічі на рік, але зачаття в самиць відбувається здебільшого через один цикл розмноження. Деякі самиці, переважно з високим статусом в групі, можуть зачати дитинчат у два послідовні сезони, тобто поки ще доглядають за несамостійним дитинчам. Щоб перевірити, як такий вибір впливає на успіх розмноження, науковці проаналізували дані про 356 вагітностей у цій групі, зокрема про 52 викидні. Для кожної матері оцінювали кількість народжених дитинчат, частоту вагітностей й успіх розмноження, тобто кількість дитинчат, які дожили до самостійності.

Як виявилося, більша імовірність викидня була в самиць мандрилів і тоді, коли в їхній групі змінювався домінантний самець. Це може бути або пристосуванням до вищого ризику вбивства дитинчат після такої зміни влади, або ж наслідком пережитого в процесі стресу. Матері, які були вагітними й одночасно мали несамостійне дитинча, також частіше ігнорували потреби вже народженого дитинчати чи проявляли до нього агресію, хоча останнє загалом траплялося рідко. Імовірно, це вказує на компроміс на користь ще не народженого дитинчати й рішення вкладати більше ресурсів у його розвиток.

Що цікаво, самиці мандрилів після викиднів мали вищий успіх розмноження, ніж самиці, які мали повну вагітність, але їхні дитинчата померли в ранньому віці. Це означає, що викидень у цих приматів є не невдачею в розмноженні, а пристосуванням до умов, коли матір не може одночасно подбати про народжене й майбутнє дитинча. Втрату дитинчати ще в утробі самиці компенсували тим, що швидше вагітніли знову, порівняно з тими самицями, чиї дитинчата не дожили до самостійності. Так успіх розмноження у самиць, які пережили викидень і які його не мали, за все життя був приблизно однаковим.

Як інші батьки балансують між потребами дітей

🐣 Одуди також поставили потреби старших пташенят вище за потреби молодших. Щоправда, вони відклали яйця якраз для того, щоб прогодувати молодшими пташенятами старших.

🙈 А от в інших приматів, павіанів, самі дитинчата змагалися за увагу батьків. Причому старші дитинчата частіше ревнували до молодших або улюбленців батьків.

🤔 Схильність мати улюбленців серед дітей підтвердили й психологи в людей. Імовірність бути улюбленцем батьків була вищою у дочок і старших дітей.

📖 Детальніше про те, звідки у тварин беруться ревнощі та чому вони виявилися вигідними для людей, ми розповідали в матеріалі «Ревнощі — це не завжди про кохання».

Наука