Дитинчата шимпанзе навчилися пукати ротом від своїх старших родичів. Це схоже на вивчення слів людьми

10 листопада 2026 р. 13:35

10 листопада 2026 р. 13:35

Дитинчата шимпанзе навчилися від своїх старших родичів «пукати» ротом — видавати звук, стискаючи губи та видуваючи крізь них повітря. Досі науковці вважали, що вміння видавати такі звуки є вродженим у шимпанзе. Однак з’ясувалося, що примати підлаштовуються під те, як інші члени їхньої групи використовують ці звуки. Подібним чином вивчають мову й люди: самі по собі звуки в них не мають сенсу, але він з’являється тоді, коли люди починають використовувати певне слово в конкретному контексті. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences .

Коли шимпанзе не мали за ким повторювати, вони видавали пукання ротом в різних ситуаціях. Valet et al. / PNAS, 2026

Чому шимпанзе вважали нездатними навчатися спілкування від родичів?

Людське мовлення вирізняється своєю складністю і важливим фактором цього вважають те, що сигнали для спілкування є довільними: окремі звуки не пов’язані зі значенням слів, і як певне значення можна передати різними звуками, так і звук може нести будь-які значення. Сенс словам надає те, що колись люди «домовилися» використовувати, наприклад, набір звуків «яблуко» на позначення червоного округлого фрукта. Цю властивість слів називають конвенційністю і вважають, що для її появи в спілкуванні вид має бути здатним до культурного навчання — отримання навичок від спостерігання поведінки своїх родичів.

Таку здатність мають шимпанзе, а нещодавно їх навіть помітили за тим, що вони навмисно навчають своїх дитинчат використовувати знаряддя та комунікувати . Окрім цього, ці примати є найближчими живими родичами людини та мають доволі складне спілкування, яке включає і жести , і звукові сигнали . Спілкування шимпанзе вже називали подібним на людське, зокрема тому, що вони звертаються одне до одного по черзі. Попри це, мало відомо про те, чи наявна в них конвенційність мовлення та як вона взагалі еволюціонувала в людей. Тому міжнародна команда на чолі з науковцями Інституту когнітивних наук Марка Жанрода у Франції вирішила провести нове дослідження.

Як вивчали спілкування шимпанзе?

Науковці залучили вісім груп західних шимпанзе ( Pan troglodytes verus ): чотири диких групи з Кот-д’Івуару та чотири групи переважно осиротілих шимпанзе з притулку для диких тварин у Сьєрра-Леоне. Дослідники порівнювали групи, у яких була особина-рольова модель, і ті, в яких такої особини не було. Як рольову модель обирали особин віком від 12 років, адже саме в цьому віці шимпанзе досягають статевого дозрівання. Науковці протягом шести років спостерігали за дикими шимпанзе та протягом двох — за тваринами у притулку. Вони документували, як примати видають чотири типи звукових сигналів, для яких не потрібно використовувати голос: пукання ротом , плямкання губами, клацання зубами та поцілунки.

Шимпанзе видає пукання ротом — один із типів сигналів, які вони навчаються використовувати на прикладі старших родичів. Antoine Valet / Tacugama Chimpanzee Sanctuary

Як виявилося, у групах, де була рольова особина, досліджувані звукові сигнали використовували лише в чітко визначених контекстах. Наприклад, у чотирьох диких групах ці сигнали в 97 відсотках випадків використовували тоді, коли чистили одне одному шерсть, а також під час відпочинку чи чищення власної шерсті. У цих групах було від 10 до 29 дорослих рольових моделей.

В одній із груп з притулку, де протягом щонайменше двох років була рольова модель, ці сигнали теж здебільшого використовували під час чищення шерсті — у 61 відсотку випадків. Решта випадків використання сигналів припала на відпочинок, чищення власної шерсті, харчування та наближення до інших особин. Що цікаво, у цій групі за два роки після появи рольової моделі використовували сигнали у всіх п’яти контекстах, але вже за два роки потому — тільки у двох. Тобто поява рольової моделі привела до того, що молоді шимпанзе навчилися більш уніфіковано використовувати сигнали для спілкування одне з одним. Водночас у трьох групах без рольової моделі сигнали використовували в різноманітних контекстах, аж до п’яти різних. При цьому в них домінувало використання сигналів під час агресії та відпочинку, а не чищення шерсті, як в інших групах.

Окрім цього, наявність рольової моделі впливала й на культурне навчання. Так у групах із рольовою моделлю 89 відсотків пар шимпанзе, що взаємодіяли між собою, використовували одні й ті самі сигнали в одних і тих самих контекстах. У групах без рольової моделі частка таких пар становила лише чотири відсотки.

Чому шимпанзе «домовилися» використовувати звукові сигнали саме під час чищення шерсті?

Оскільки досліджені звукові сигнали шимпанзе використовували під час чищення шерсті, але лише коли вони росли під впливом рольової моделі, то науковці припустили, що самі по собі сигнали не пов’язані з цим процесом. Натомість імовірно, що шимпанзе спершу видавали звуки губами, адже саме їх примати використовують для чищення шерсті, а потім навчилися пов’язувати ці звуки з таким контекстом і передали це знання іншим. Це може пояснити, чому основний контекст їх використання був однаковим у всіх групах, де була рольова модель.

Водночас звукові сигнали шимпанзе виявилися дійсно конвенційними, як і людське мовлення. Їм була притаманна довільність, адже без рольової моделі їх використовували в різних контекстах, передавання через культурне навчання та стабільність — шимпанзе протягом багатьох років використовували одні й ті самі сигнали в одних і тих самих контекстах. Це означає, що конвенційність у спілкуванні притаманна не лише людям, але й шимпанзе, тож може походити від спільного предка. Однак зараз комунікація шимпанзе страждає від того, що гинуть дорослі особини, які могли б передавати навички молодшим, тож для її збереження та вивчення потрібні програми з захисту цього виду та його середовища проживання.

Які ще спільні риси виявляли в людей і шимпанзе

🙈 Від спільного з людьми предка шимпанзе могли успадкувати й тягу до спиртного. Вони поїдають ферментовані фрукти та діляться ними з членами своєї групи.

🤔 Також ці тварини виявилися здатними готуватися до різних сценаріїв подій і передбачати погоду перед побудовою гнізд для ночівлі.

🧠 Водночас причиною того, чому мозок шимпанзе не розвинувся так, як людський, виявився фрагмент вірусної ДНК у їхньому геномі, що пригнічує ріст нейронів.

Наука