Мікропластик потрапив у кров диких тварин попри їхнє проживання за десятки кілометрів від людей

13 листопада 2026 р. 10:37

13 листопада 2026 р. 10:37

Мікропластик знайшли у крові тапірів та мурахоїдів, що мешкали у болотах Бразилії за десятки кілометрів від найближчих поселень. Водночас концентрації його часток в крові тварин були тим вищими, чим ближче вони жили до людських поселень та смітників. Найбільший вплив мала саме відстань до найсильніше змінених людиною ділянок, а не середній показник людського впливу в межах проживання тварини. Це свідчить про те, що на накопичення пластику в організмі тварин можуть впливати навіть відносно невеликі забруднені ділянки. А загалом він поширюється далеко за межі місць утворення, імовірно, внаслідок перенесення його повітряними потоками, річковою водою, дощовими стоками та сезонними повенями. Дослідження опублікували в журналі Nature .

Гігантський мурахоїд переходить дорогу в Бразилії. У крові цих тварин знайшли мікропластик попри те, що вони жили далеко від людей. Luiz Felipe Mendes

Як досліджували накопичення мікропластику в організмах диких тварин?

Щоб з'ясувати, як спосіб життя тварин і використання ними різних територій впливають на кількість мікропластику в їхніх організмах, науковці проаналізували зразки крові 26 рівнинних тапірів ( Tapirus terrestris ) і 21 велетенського мурахоїда ( Myrmecophaga tridactyla ). Цих тварин виловлювали у регіонах із різним ступенем впливу людей: на територіях вирубування амазонських лісів, у саванах Серрадо, де природні ділянки чергуються із сільськогосподарськими угіддями, та у відносно незайманих водно-болотних угіддях Пантанала. Ступінь зміненості територій оцінювали за індексом антропогенного впливу (Human Footprint Index), який варіюється від нуля до 50. Отримані дані співставили з інформацією про переміщення тварин, зібраною за допомогою GPS-трекерів, що дозволило оцінити, як близько вони підходять до забруднених територій та як довго знаходяться поблизу них.

Частинки мікропластику виявили у крові 43 із 47 тварин: зокрема, всіх, що мешкали у Пантаналі більш ніж за 65 кілометрів від найближчої забудови та понад 112 кілометрів від найближчого місця утилізації відходів. Середня концентрація мікропластику становила 73,8 частинки на мілілітр крові — подібні значення виявляли й у крові людей, але у деяких тварин його кількість перевищувала 1200 частинок на мілілітр. При цьому концентрація мікропластику в крові тварини була пов'язана із максимальним, а не середнім значенням індексу антропогенного впливу в межах території проживання тварини. Це може свідчити про те, що на накопичення пластику можуть впливати навіть окремі сильно змінені людиною ділянки, які відвідують тварини. Водночас, як виявлені концентрації пластику впливають на здоров'я тварин, науковці не оцінювали.

Що відомо про поширення та вплив мікропластику

🪱 Черви нематоди, яких годували їжею з мікропластиком, обирали таку їжу й у майбутньому. Так вони можуть сприяти його поширенню.

😱 Нещодавно науковці виявили мікропластик у сім’яній рідині чоловіків і фолікулярній рідині жінок, у якій дозрівають яйцеклітини.

🪸 Крихітні блискітки виявилися здатними порушувати процес біомінералізації, необхідний для побудови мушель молюсків і скелетів коралів та губок.

🧠 Мікропластик спричинив формування тромбів у судинах і порушення роботи мозку мишей. Його виявляли й у мозку людей.

🤯 Досліди з раковими клітинами у лабораторіях вказали , що мікропластик, який проникає всередину клітин, може сприяти поширенню пухлин.

☁️ Мікропластик, який потрапив у хмари, виявився вагомим чинником у накопиченні в них токсичних металів, як-от ртуті й свинцю.

🌾 А розрахунки показали , що протидія забрудненню мікропластиком ґрунту та води може вберегти від 22 до 115 мільйонів тонн зерна на рік.

Наука