Астрономи надточно виміряли орбіту спалахуючої пари карликових зірок

18 листопада 2026 р. 12:00

18 листопада 2026 р. 12:00


Астрономам вдалося з винятковою точністю виміряти орбіту, маси та відстань до пари невеликих, але дуже активних зірок у системі DG Canum Venaticorum (DG CVn). Для цього вони використали мережу радіотелескопів Very Long Baseline Array (VLBA) Національного наукового фонду США. Про результати спостережень повідомляє Newswise Science News .

DG CVn — це подвійна система з двох молодих червоних карликів, що розташована приблизно за 59 світлових років від Землі. Команда під керівництвом Пола Бовена (Paul Boven) з інституту JIVE виявила, що обидві зірки випромінюють радіохвилі, достатньо сильні, щоб відстежувати їхній рух окремо. Поєднавши спостереження за 18 років , включно з новими даними VLBA 2023–2025 років, дослідники змогли надзвичайно точно визначити параметри системи.

Активні червоні карлики та їхні спалахи

Більшість зірок, зокрема й Сонце, випромінюють у радіодіапазоні дуже слабко. Однак деякі червоні карлики, менші та менш масивні за Сонце, можуть бути винятком. Якщо вони швидко обертаються, турбулентні рухи в їхніх надрах створюють потужні магнітні поля, що призводить до спалахів і сильного радіо- та рентгенівського випромінювання.

DG CVn — молода система віком приблизно 30–150 мільйонів років . Принаймні одна з її зірок є рідкісною, особливо активною спалахуючою зіркою з швидким обертанням. Раніше спостереження показували, що після потужних рентгенівських спалахів її радіовипромінювання різко зростає. У системі також є складна періодична змінна (CPV) зірка, яка демонструє стійкі періодичні зміни яскравості у видимому світлі. Поки що залишається незрозумілим, яка саме з двох зірок відповідає за кожен із цих типів активності.

Як радіотелескопи «розв’язали» рух зірок

Спершу DG CVn привернула увагу в межах пошуку планет біля найближчих зірок. Астрономи шукали ледь помітне «хитання» зорі під дією гравітації планети. Натомість вони виявили значно більший і складніший рух, який згодом пояснили орбітальним обертанням двох зірок одна навколо одної.

Щоб розібратися в цьому русі, дослідники об’єднали архівні спостереження VLBA та радіотелескопа Green Bank за 2007–2010 роки з сімома новими сеансами VLBA у 2023–2025 роках. У підсумку вони отримали 27 точних вимірювань положень обох зірок на небі.

VLBA — це мережа з 10 радіотелескопів, розкиданих по Північній Америці. Працюючи разом, вони утворюють «віртуальний» телескоп розміром у тисячі кілометрів, що дозволяє надзвичайно точно визначати координати радіоджерел. Оскільки зірки DG CVn розташовані дуже близько одна до одної на небі, у видимому діапазоні їх важко розрізнити. Натомість VLBA змогла окремо зафіксувати їхні радіосигнали та простежити рух кожної зірки.

За словами астронома NSF NRAO Джея Бланчарда (Jay Blanchard), DG CVn є наочним прикладом того, що може показати точна радіоастрометрія: багаторічне відстеження орбітального руху напряму дає змогу обчислити властивості зірок, які інакше було б дуже складно виміряти.

Орбіта, маси та відстань з безпрецедентною точністю

Спостереження показали, що зірки DG CVn обертаються одна навколо одної з періодом 4,511 року по витягнутій, еліптичній орбіті. У момент найбільшого зближення вони підходять на відстань близько 0,59 астрономічної одиниці (59 % середньої відстані між Землею та Сонцем).

Більш масивна зірка DG CVn A має приблизно 39 % маси Сонця , а DG CVn B — близько 36 % . Відстань до системи становить 59,3 світлового року . Її визначили методом паралаксу — за крихітним зміщенням видимого положення зорі на небі, коли Земля рухається навколо Сонця.

Поєднання точної відстані та детально виміряного орбітального руху дозволило обчислити маси зірок з винятковою точністю. Це одні з найточніших динамічних вимірювань для подвійної системи такого типу.

Чи можливі планети в такій тісній системі

Тісні зближення зірок у DG CVn, ймовірно, вплинули на формування їхніх планетних систем. Молоді зірки оточені газо-пиловими дисками, з яких можуть виникати планети. Але якщо дві зірки регулярно проходять на відстані лише 0,59 астрономічної одиниці, їхня гравітація суттєво «обрізає» ці диски.

За оцінками дослідників, планета, що обертається навколо однієї зірки в DG CVn, мала б завершувати оберт за менш ніж 23 дні , щоб її орбіта залишалася стабільною. Планета, яка оберталася б одразу навколо обох зірок, навпаки, потребувала б орбіти з періодом щонайменше 36 років . Такі обмеження допомагають зрозуміти, як подвійні зірки впливають на народження та виживання планет.

VLBI та майбутні пошуки планет

Робота з DG CVn демонструє можливості методу дуже довгобазової інтерферометрії (VLBI), коли радіотелескопи, розділені великими відстанями, працюють як єдиний інструмент для надточних вимірювань положення об’єктів.

Той самий підхід можна застосувати й для пошуку планет. Коли планета обертається навколо зорі, її гравітація змушує зорю здійснювати невеликий «рефлексний» рух. Вимірявши цей рух у радіодіапазоні, можна виявити планету. На думку дослідників, майбутні радіообсерваторії, зокрема Next Generation Very Large Array (ngVLA) та Square Kilometre Array (SKA), зможуть виконувати подібні вимірювання для значно більшої кількості зірок.

Це допоможе астрономам розрізняти вплив сусідніх зірок-компаньйонів і планет на рух зорі. Головний науковець JIVE Гейб ван Ланґевелде (Huib van Langevelde) зазначає, що коли ngVLA та SKA увійдуть до мережі VLBI, стане можливим ще точніше вимірювати положення багатьох, у тому числі віддаленіших, зірок і, зрештою, виявляти планети навколо радіогучних червоних карликів.

Анімацію руху та вимірювань системи DG CVn можна побачити у відео за посиланням: .

Астрономи надточно виміряли орбіту спалахуючої пари карликових зірок

Джерело: cikavosti.com (Всесвіт)

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua