Скам’янілості давніх косаток показали ранні навички полювання

22 листопада 2026 р. 11:53

22 листопада 2026 р. 11:53


Скам’янілі рештки давніх косаток з дна Південного Північного моря показали, що ці морські хижаки набули ключових адаптацій для полювання на велику здобич понад 2 мільйони років тому . Це значно раніше, ніж вважалося раніше, повідомляє нове дослідження в журналі PeerJ, на яке посилається Interesting Engineering .

Великі хижаки раннього плейстоцену

Команда під керівництвом Гідде Баккера (Hidde Bakker) з Музею природної історії Роттердама вивчала п’ять скам’янілостей, піднятих промисловими траулерами з морського дна. До колекції увійшли два часткові черепи, фрагмент нижньої щелепи та дві пари зрощених шийних хребців.

За результатами аналізу кісток дослідники дійшли висновку, що вони належали представникам роду Orcinus , до якого відносяться й сучасні косатки. Формально це представники родини дельфінових, хоча в побуті їх часто називають китами-вбивцями.

Вчені порівняли розміри викопних кісток із кістками сучасних косаток та інших дельфінів, а також застосували тривимірне моделювання для оцінки довжини тіла давніх тварин. Розрахунки показали, що найбільші особини досягали приблизно 7,2–7,7 метра (23,6–25,3 фута).

Автори роботи зазначають, що така довжина тіла порівнянна з розмірами найбільших сучасних самців Orcinus orca . Це означає, що вже на початку плейстоцену в морях жили дуже великі хижаки з цього роду.

Як визначили вік і раціон давніх косаток

Щоб датувати знахідки, команда звернулася до мікроскопічних решток морських організмів — динофлагелят, збережених у відкладеннях, що прилипли до фрагмента черепа. Аналіз цих мікрофосилій показав, що зразок належить до гелазію — найдавнішої стадії плейстоцену, приблизно 2,6–2,1 мільйона років тому .

Далі дослідники зосередилися на анатомічних особливостях, які можуть розкрити спосіб живлення цих тварин. Нижня щелепа мала великі, глибокі й широко розташовані зубні альвеоли, деякі завглибшки до 9,2 сантиметра . Такі параметри свідчать про довгі, міцні корені зубів.

На думку авторів, це ознака адаптації до захоплення та розривання великої здобичі, а не до поїдання дрібної риби. Шийні хребці також мали будову, що забезпечувала підвищену рухливість голови — ще одну рису, пов’язану з так званою макропредацією, тобто полюванням на велику здобич.

Сучасна косатка чи її великий родич?

Раніше палеонтологи описали вимерлий вид косатки Orcinus citoniensis з Італії. Ця тварина була значно меншою — близько 3,5 метра завдовжки — і, за оцінками дослідників, переважно живилася рибою.

На цьому тлі нові знахідки з Південного Північного моря демонструють, що великі представники роду Orcinus з адаптаціями до полювання на велику здобич існували задовго до появи сучасних популяцій косаток із їхніми спеціалізованими стратегіями живлення.

Водночас авторам не вдалося однозначно встановити, чи належать ці скам’янілості до сучасного виду Orcinus orca , чи до близького, але вимерлого родича. У статті вони підкреслюють, що поки що незрозуміло, чи представляє гелазійський Orcinus ранню присутність сучасної косатки, чи окремий, великий, ще не описаний вид у межах цього роду.

Несподівано великі розміри тіла та ознаки, пов’язані з полюванням на велику здобич, свідчать, що косатка — або принаймні її близький родич — уже була великим макрохижаком серед дельфінових на початку плейстоцену або навіть раніше. Це передувало формуванню сучасних екотипів косаток, які відрізняються один від одного раціоном і поведінкою.

Скам’янілості давніх косаток показали ранні навички полювання

Джерело: cikavosti.com (Земля)

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua