Втома, яка не минає: як чотири роки війни впливають на психічне здоров’я українців

12 серпня 2026 р. 12:40

12 серпня 2026 р. 12:40

Війна, обстріли, недоспані ночі та неможливість почуватися в безпеці у власному домі залишають серйозний слід на нашій психіці , впливаючи на психічне здоров’я кожного українця .

В інтерв’ю «ФАКТАМ» відома українська психологиня, віцепрезидентка Національної психологічної асоціації та академічна директорка програми з психології в Kyiv School of Economics (KSE) Валерія Палій розповіла про те, у чому небезпека хронічної втоми та як її розпізнати і ефективно подолати .

Тривожні дзвіночки: ваша «соціальна батарейка» постійно розряджена, а звичні радості більше не приносять задоволення

— Пані Валеріє, скажіть, будь ласка, наскільки сильно війна та обстріли насправді впливають на самопочуття українців?

— Мабуть, кожному з нас знайоме це відчуття. Після чергової ночі обстрілів ми прокидаємося абсолютно розбитими й спустошеними. Іноді ми вже навіть перестаємо запитувати одне одного на роботі, як минула ніч, як хто почувається. Ми просто автоматично приходимо на роботу й починаємо виконувати свої звичні справи.

Протягом дня нам важко зосередитися, втримувати увагу та працювати так само ефективно, як раніше. Переглядаючи новини, ми не завжди відчуваємо емоційну включеність чи співпереживання — іноді, навпаки, помічаємо певну емоційну дистанцію або навіть байдужість. А до вечора залишається лише одне бажання — дожити до кінця дня, лягти спати й хоча б трохи відновити сили.

Насправді війна, обстріли та постійні атаки мають на меті не лише фізичні руйнування. Вони залишають серйозний слід і в нашій психіці , впливаючи на психічне здоров’я кожного з нас.

Ми поступово виснажуємося, і на це впливає цілий комплекс чинників. Щодня ми стикаємося з важкою інформацією , читаємо страшні новини, бачимо людські втрати й руйнування. Навіть якщо ми цього не помічаємо, усе це так чи інакше нас травмує.

— За якими ознаками можна зрозуміти, що щось не так і наше психічне здоров’я потребує більшої уваги?

— Після безсонних ночей, коли відбуваються ракетні та шахедні атаки, до психологічного навантаження додається й фізичне виснаження. Нічні обстріли, повітряні тривоги, порушений сон, нестабільний графік життя, постійне відчуття загрози , відсутність повноцінного відпочинку, — усе це поступово накопичується. Багато людей уже роками працюють без достатніх відпусток і можливості якісно відновитися. Свою роль відіграє й економічна криза, яка обмежує можливості для дозвілля, зміни обстановки та відпочинку.

Таке тривале фізичне й емоційне виснаження впливає не лише на наше самопочуття, а й на здатність мислити критично, ухвалювати рішення та справлятися з повсякденними завданнями. І дуже часто ми можемо помітити це у власних відчуттях та поведінці .

Наприклад, нам усе частіше хочеться усамітнитися, хоча раніше це було для нас нетипово. Ми можемо відчувати, що наша «соціальна батарейка» постійно розряджена і навіть коротке спілкування забирає багато сил.

Ми також можемо помічати, що спокійного вечора після роботи, вихідних чи навіть короткої відпустки вже недостатньо, щоб відновитися. Звичайні побутові справи накопичуються настільки, що здаються непідйомними. З’являється відчуття, ніби перед нами стоїть величезна гора завдань, а сил вистачає лише на найнеобхідніше.

Змінюється й наше емоційне життя. Ми можемо перестати відчувати радість у тих ситуаціях, які колись приносили задоволення. Або помічати емоційне оніміння — коли навіть події, які зазвичай викликали смуток чи сильні переживання, більше не знаходять емоційного відгуку. Це не означає, що ми стали байдужими. Часто це свідчить про те, що наша психіка вже тривалий час працює на межі своїх можливостей, намагаючись захистити нас від надмірного навантаження.

Чому втома не минає, а перетворюється на хронічну?

— Будь-яка психічна реакція організму має певний біологічний механізм. Розкажіть трохи більше про хронічну втому і стрес. Як вони впливають на самопочуття людини?

— Стратегічно для ворога це є однією з цілей — виснажити нас, втомити, деморалізувати й дестабілізувати. Адже люди, які перебувають у стані хронічної втоми та стресу , мають менше ресурсу чинити опір, критично мислити, ухвалювати рішення й протистояти тиску.

Водночас хронічна втома і стрес — це не якісь абстрактні поняття. Вони мають цілком конкретні біологічні механізми. Під час стресу в організмі відбувається викид гормонів, зокрема кортизолу та адреналіну. У короткостроковій перспективі це абсолютно нормальна й навіть корисна реакція: вона допомагає нам мобілізуватися, швидше реагувати на небезпеку, ефективніше виконувати складні завдання.

Однак коли стрес стає хронічним, а рівень цих гормонів тривалий час залишається підвищеним, це починає системно впливати на весь організм . Порушуються сон і метаболічні процеси, зростає фізичне виснаження, а разом із ним змінюється й наш емоційний стан.

— Чи можуть тривалий стрес та хронічна втома загострити вже існуючі проблеми, наприклад, якщо у людини є генетична схильність до психічних розладів?

— Хронічна втома часто супроводжується пригніченістю, апатією, відсутністю ентузіазму, зниженням мотивації та ініціативності. Крім того, тривалий стрес може загострювати вже наявні психічні розлади або стати тим фактором, який сприяє розвитку розладів у людей, які мали до них схильність.

Тому сьогодні особливо важливо бути уважними до свого стану. Насамперед варто розуміти контекст, у якому ми живемо. Багато реакцій, які ми зараз переживаємо, є закономірними. Вони мають зрозуміле біологічне підґрунтя і є природною відповіддю психіки на тривалий стрес . Але водночас ми можемо зробити багато для того, щоб допомогти собі пройти цей непростий період.

А що реально допоможе? Поради фахівця, як подолати хронічну втому

— За вашим досвідом, які методи українці найчастіше обирають для подолання стресу та хронічної втоми? Наскільки вони насправді дієві?

— На жаль, дуже часто спробою допомогти собі стає самолікування або самостійне призначення різноманітних біологічно активних добавок чи препаратів. Так, згідно соціологічного дослідження , проведеного в межах ініціативи «Свідомий вибір», яке було опубліковане Національною агенцією гуманітарної допомоги ZDOROVI у 2025 році, 71,6% опитаних українських лікарів стикалися у своїй практиці з випадками самолікування психоактивними препаратами серед пацієнтів. Найпоширенішими такими групами препаратів є снодійні засоби (72,0%), антидепресанти (67,7%) та транквілізатори (47,3%).

Проте самопризначення або зловживання психоактивними ліками можуть бути небезпечними для здоров’я людини.

— А що ж тоді реально працює?

— Натомість для ефективного подолання хронічної втоми значно важливіше зосередитися на трьох складових підтримки.

По-перше, якщо ви відчуваєте симптоми, які заважають повсякденному життю, — пригнічений настрій, постійну тривогу, сильні страхи, повторювані панічні атаки або інші прояви психічного неблагополуччя, — обов’язково зверніться до лікаря. Найкраще — до психіатра або лікаря-психотерапевта. Якщо ж знайти такого фахівця складно або вам психологічно важко зробити перший крок, почніть із сімейного лікаря. Сьогодні сімейні лікарі також можуть оцінити ваш стан, надати первинну допомогу, а за потреби — скерувати до профільного спеціаліста.

По-друге, важливо підтримувати баланс між роботою та відновленням. Варто свідомо додавати у своє життя ті активності, які допомагають хоча б частково поповнювати ресурс. Це можуть бути прогулянки, фізична активність , спорт, садівництво, творчість, улюблені хобі або будь-яка інша діяльність, яка дозволяє хоча б на деякий час переключити увагу та повернути відчуття життя поза війною.

По-третє, якщо ви відчуваєте внутрішню заплутаність, постійну тривогу, труднощі з розумінням власних переживань або помічаєте, що це починає впливати на ваші стосунки з близькими чи колегами, варто звернутися до психолога. Сьогодні в Україні працює багато безкоштовних програм психологічної підтримки , які легко знайти в інтернеті. Звернення по допомогу — це не прояв слабкості, а спосіб подбати про себе та зберегти свій ресурс у надзвичайно складних умовах.

— Це чудово, що в Україні є безкоштовні програми психологічної підтримки, але чи багато людей сьогодні до них звертаються та довіряють їм?

— Як показало дослідження від ZDOROVI, про яке я вже говорила раніше, 90% пацієнтів, на думку медиків, є недостатньо обізнаними, коли саме варто звертатися по психологічну або психіатричну допомогу. І в цьому також є проблема.

Якщо ж говорити про причини свідомої відмови від звернення до фахівця, то серед основних причин є переконання, що вони можуть впоратися самостійно (80,0%), страх осуду з боку оточення (61,5%) і переконання, що звернення є ознакою слабкості (46,2%).

— Чи можна змінити цю ситуацію, та як це зробити?

— Потрібно говорити з людьми, доносити до них інформацію. І робити це варто системно, бажано за підтримки на державному рівні.

Наразі я долучена в якості голови робочої групи до адвокаційного проєкту «Свідомий вибір» від ZDOROVI , покликаного у тому числі змінити існуючу критичну ситуацію з недостатньою обізнаністю пацієнтів щодо піклування про власне психічне здоров’я.

Зокрема, інформаційно-просвітницька кампанія #зроби_свідомий_вибір має на меті підвищити обізнаність суспільства про важливість своєчасного звернення по професійну допомогу, ризики самолікування та принципи відповідального використання лікарських засобів. Такі програми важливі і потрібні українському суспільству.

Феномен українців: функціонувати — не означає бути в ресурсі

— Останнім часом у словниковому запасі українців міцно вкорінилися слова «стійкість», «незламність» тощо. Чи, на вашу думку, ми справді стали стійкими до стресу і тривоги?

— За останні роки багато українців добре засвоїли слова «резилієнтність», «стійкість», «незламність». Це важливі поняття, які стали частиною того, як ми розповідаємо світові про Україну. Але тільки ми самі знаємо, якою ціною нам дається ця стійкість.

Виховання маленьких дітей під час війни , щоденна робота, розвиток бізнесу, навчання, турбота про близьких, — усе це саме по собі є непростими завданнями навіть у мирний час. А коли до цього додаються постійна невизначеність, хронічна втома, повітряні тривоги, обстріли та постійний ризик для життя, який сьогодні існує навіть у віддалених від фронту містах і селах, це неминуче залишає свій слід на нашому фізичному та психічному здоров’ї.

Саме тому сьогодні наша відповідальність як українців полягає не лише в тому, щоб працювати чи допомагати країні, а й у тому, щоб дбати про власний стан. Адже кожен із нас є важливою частиною суспільства, і від нашого здоров’я, здатності працювати, підтримувати близьких і ухвалювати рішення залежить наша спільна стійкість.

— Наостанок, дайте кілька практичних порад українцям, як подбати про своє психічне благополуччя.

— Якщо ви помічаєте у себе зміни, які раніше були вам не властиві, якщо вони починають впливати на самопочуття, продуктивність, стосунки в сім’ї чи з оточенням, і ви не можете самостійно впоратися з цим, не відкладайте звернення по допомогу. Знижений настрій, постійна конфліктність, порушення сну, зміни апетиту чи харчової поведінки, плаксивість, підвищена тривожність, незрозумілі напади страху — це ті симптоми, з якими варто звернутися до лікаря .

Водночас у повсякденному житті ми можемо створити для себе умови, які допоможуть організму краще відновлюватися . Намагайтеся дотримуватися режиму дня, додавати більше фізичної активності та руху, проводити більше часу на природі або з людьми, поруч із якими ви почуваєтеся добре. Знайдіть заняття чи хобі, яке приносить задоволення , дозволяє переключитися й дає відчуття результату. За можливості обмежуйте безперервне споживання новин, залишаючись при цьому поінформованими про важливі події.

Ці прості кроки не можуть скасувати вплив війни, але вони здатні створити трохи більше опори й комфорту в повсякденному житті. Водночас важливо пам’ятати: якщо ваш стан суттєво впливає на якість життя, роботу чи стосунки з іншими людьми, не варто залишатися з цим наодинці. Професійна допомога — це один із найважливіших способів подбати про себе, а отже, і про нашу спільну стійкість.

Раніше у «ФАКТАХ» психологиня розповідала про те, чому не всі українці «звикли» до війни і чому не варто говорити, що «все буде добре».

Читайте нас у Facebook

Здоров'я