Увага до сигналів тіла зменшує запалення шкіри

19 серпня 2026 р. 19:39

19 серпня 2026 р. 19:39

Свідоме прислухання до сигналів власного тіла може не лише змінювати наші відчуття, а й впливати на роботу імунної системи. Нове дослідження, про яке повідомляє ScienceAlert , показало: коли людина цілеспрямовано фокусується на відчуттях запалення на шкірі, імунна відповідь стає слабшою та краще врегульованою. А відволікання уваги, навпаки, пов’язане з посиленим запаленням.

Автори роботи на чолі з нейронауковицею Лірон Розенкранц (Liron Rozenkrantz) з Університету Бар-Ілан в Ізраїлі стверджують, що їм вдалося встановити причинний зв’язок між увагою та регуляцією імунної відповіді в живому організмі. Це свідчить, що процеси, які зазвичай вважають «автономними», зокрема запалення, можуть змінюватися під впливом свідомого розподілу уваги.

Як перевіряли вплив уваги на запалення

Запалення — це одна з перших ліній захисту організму від інфекції чи травми. Імунні клітини активуються в місці ушкодження, виникають тепло, набряк і почервоніння, а нервова система передає в мозок сигнали у вигляді свербежу, печіння чи болю.

Раніше в експериментах на людях уже показували, що відволікання від неприємних відчуттів робить їх суб’єктивно менш дошкульними. Але не було відомо, чи змінює це саму імунну реакцію. Щоб це з’ясувати, команда використала стандартний шкірний прик-тест з гістаміном, який застосовують для діагностики алергії.

Після нанесення гістаміну на шкірі з’являється невеликий набряк — так званий «пухирець» (wheal), оточений зоною почервоніння (flare). Їхній розмір можна об’єктивно вимірювати протягом приблизно 20 хвилин.

У першому експерименті 37 здоровим добровольцям двічі робили такий тест. В один із візитів учасників просили уважно стежити за відчуттями в ділянці запалення. В інший — навпаки, максимально відволікатися, дивлячись захопливі відео.

Другий експеримент з 20 учасниками був побудований так само, але змінював спосіб фокусування. Це дозволило перевірити, чи важливий саме факт спрямування уваги, а не конкретний об’єкт, на якому людина зосереджується.

Що сталося з імунною відповіддю

Суб’єктивні відчуття підтвердили попередні роботи: коли люди фокусувалися на запаленні, вони повідомляли про сильніші неприємні відчуття, ніж під час відволікання. Але об’єктивні показники запалення виявилися протилежними.

У першому експерименті середній розмір пухирця при фокусі на відчуттях становив лише 3,5 міліметра , тоді як під час відволікання — 5,0 міліметра . Зона почервоніння також була меншою: 10,6 міліметра проти 14,0 міліметра у стані відволікання.

Приблизно 90 відсотків учасників мали сильніше запалення, коли їхня увага була відвернена. У середньому пухирець і почервоніння були приблизно в 1,5 раза більшими в умовах відволікання. Крім того, при фокусі на відчуттях набряк швидше «заспокоювався»: через 20 хвилин майже 90 відсотків учасників у цій умові мали стабільний або такий, що зменшується, пухирець, тоді як у групі відволікання — лише 46 відсотків.

У другому експерименті учасникам показували абстрактні фігури. В одній сесії їх просили використовувати ці фігури як нагадування знову звертати увагу на подразнену шкіру. В іншій — зосереджуватися на самих фігурах, розмірковуючи, чи могли б вони існувати в реальному світі.

Результати знову були подібними: при внутрішньому фокусі запалення було приблизно в 1,6 раза меншим, і знову близько 90 відсотків учасників демонстрували сильнішу запальну реакцію під час відволікання.

Можливі механізми: від відчуттів до серцевого ритму

Дослідники припустили, що уважне ставлення до відчуттів запалення підвищує «важливість» цього сигналу для мозку і дає йому більше інформації про подразнення. Це може дозволяти організму точніше дозувати імунну відповідь, замість надмірної реакції.

Щоб перевірити роль самих відчуттів, експеримент повторили, попередньо знеболивши ділянку шкіри лідокаїном. У такому разі ефект уваги послабшав, але не зник повністю. Набряк був більшим, ніж при фокусі з нормальними відчуттями, але все одно меншим, ніж у стані відволікання. Це вказує, що діє ще якийсь додатковий механізм.

Під час моніторингу автономної нервової системи не виявили відмінностей у частоті серцевих скорочень, електропровідності шкіри чи температурі. Натомість змінилася варіабельність серцевого ритму — показник, який опосередковано відображає активність парасимпатичної, або блукаючої (вагусної), системи. Відомо, що вона бере участь у регуляції запалення.

Ключовим є те, що підвищення варіабельності серцевого ритму, пов’язане з внутрішнім фокусом уваги, зберігалося навіть тоді, коли відчуття були притуплені лідокаїном. Отже, на думку авторів, увага може одночасно посилювати значущість сенсорного сигналу для мозку і залучати нервові шляхи, які безпосередньо впливають на запальну відповідь.

Обмеження дослідження і що це означає

Попри вражаючі результати, робота має суттєві обмеження. У ній взяли участь лише 57 людей , а сама імунна реакція була малою, локальною та тимчасовою. Дослідники не знають, чи поширюється цей ефект на інфекції, хронічне запалення, аутоімунні захворювання або інші стани, окрім експериментальної шкірної реакції.

Тому ці дані зовсім не означають, що людина може «подумки» вилікувати серйозну хворобу. Водночас результати натякають, що те, на що ми звертаємо увагу, може не лише змінювати наш суб’єктивний досвід, а й приховано впливати на те, як тіло реагує на сенсорну інформацію.

Науковці вважають, що суб’єктивні відчуття можуть бути активним чинником регуляції імунної системи. Це розширює сучасні моделі взаємодії мозку й тіла, додаючи увагу як окремий регуляторний компонент. У майбутньому такі знання можуть допомогти краще зрозуміти роботу організму та розробити нові підходи до лікування його порушень.

Більше про тему уваги до тіла та її вплив на стан людини можна побачити у відео за участю дослідників, доступному на YouTube.

Здоров'я