Церковний календар, 28 жовтня. Святитель Димитрій

28 жовтня 2026 р. 08:47

28 жовтня 2026 р. 08:47

Данило (в монашестві Димитрій) Туптало належить до тих українських інтелектуалів XVII-XVIII ст., здібність і освіченість котрих Москва використала для розвитку своєї Церкви. Твори Димитрія Туптала вона спотворила й переписала своєю мовою. А його самого під іменем Димитрія Ростовського внесла до пантеону своїх святих, замовчуючи походження з тогочасної української еліти, самостійницьку позицію і те, що більшість своєї активної діяльності він присвятив Україні.

Народився Данило 1651 р. в м. Макарів Київського полку в сім’ї козацького сотника Сави. Християнським вихованням дітей займалася мати Марія. Його плодом стало те, що Данило із сестрами обрали шлях монашого життя. Він після навчання у Києво-Могилянській колегії вступив до Кирилівського монастиря, прийнявши ім’я Димитрія.

Монастирем тоді керував ігумен Мелетій Дзик, прихильник Петра Дорошенка і незалежності Гетьманщини, що передалося й молодому інокові. Таких самих поглядів дотримувалися і святителі Димитрія — в чин єродиякона його поставив митрополит Київський Йосип Нелюбович-Тукальський, а на священика висвятив архиєпископ Чернігівський Лазар Баранович. Останній призначив Димитрія Туптала проповідником при чернігівській катедрі.

У цей період молодий єромонах живе в Густинському монастирі поблизу Прилук, де перебувала відома на той час чудотворна ікона Божої Матері. Про чудеса, які сталися за її посередництвом, отець Димитрій написав свою першу книгу “Руно орошенноє”.

Скоро хист Димитрія Туптала як проповідника став знаний по всій Київській митрополії. Його запрошують до Литви й Білорусі. 1679 р. він оселяється у Свято-Микільському монастирі поблизу Батурина, де віддається літературній праці.

Однак Церква потребує його і як адміністратора. В житті Димитрія Туптала починається період, коли він з невеликою перервою керує як ігумен різними монастирями: Максаківським Спасо-Преображенським, Батуринським Крупицьким Миколаївським, Глухівським Петропавлівським, Київським Кирилівським, Чернігівським Єлецьким Успенським (тут став архимандритом), Новгород-Сіверським Спасо-Преображенським.

Перерва у адмініструванні припала на 1683-1684 рр., коли Димитрій Туптало осів у Києво-Печерській лаврі та почав свою працю над Житіями святих. Тривала вона понад 20 років, і її підсумком стали чотири томи “Четій Мінеї” (досл. “Місячних читань”). Кожен том містив по три місяці, починаючи з вересня, на кожен день яких Димитрій Туптало, спираючись на великий багаж агіографічної літератури, в тому числі класичними й іноземними мовами, художньо виклав житія відповідних святих.

1685 р. став трагічним для української Церкви, адже Київську православну митрополію поглинула Московська патріархія. З Москви починають диктувати свої порядки, що українська церковна єрархія не спішить втілювати у життя. Московський Патріарх Йоаким звинувачує українських богословів у єресях та організовує привселюдне спалення їхніх праць. Під аутодафе разом з “Катехизисом” Петра Могили потрапив і перший том “Четій Мінеї” Димитрія Туптала.

Наступник Йоакима Адріан поставився до цієї праці прихильніше, проте не без бажання переробити її на московський лад. “Четії Мінеї” набули широкого поширення серед народу. Бачачи це, Москва ставила перешкоди перевиданню Житій святих тогочасною українською мовою, якою їх і написав Димитрій Туптало. Її вимоги видати працю московською київське духовенство понад півстоліття залишало незадоволеними, поки врешті 1759 р. не вийшло синодальне видання “Четій Мінеї” з певними спотвореннями.

Самого Димитрія Туптала 1701 р. цар Петро І наказав призначити митрополитом Сибірським і Тобольським. Димитрій прибув до Москви, але через проблеми зі здоров’ям він не зміг поїхати до осідку. 1702 р. його призначили митрополитом Ростовським і Ярославським.

На новій катедрі Димитрій Туптало зайнявся просвітницькою діяльністю, що наштовхнулося на спротив. Певний час проіснувала створена ним семінарія, яку скоро церковна влада закрила. До того ж 1709 р. війська гетьмана Івана Мазепи зазнали поразки у Полтавській битві, що стало для Димитрія Туптала болючим ударом. 28 жовтня цього ж року він відійшов до вічності. Поховали святителя у Ростовському Яковлевському монастирі. 1757 р. проголосили святим, назвавши Димитрієм Ростовським, аби загладити його зв’язок з Україною.

Багатою є творча спадщина Димитрія Туптала, яку складають проповіді, листи, історичні й богословські дослідження, богослужбові канти, драматичні твори (переважно постановки сюжетів найбільших свят, як-от “Різдвяна драма”, “Успенська драма”), скорочений переклад Святого Письма, короткий опис житій святих під назвою “Мартиролог або Мученикословіє”, “Діаріуш”, трактати “Алфавіт духовний”, “Лік духовний”, “Зерцало православного ісповіданія”, “Розиск о бринской вірі”, яку в рамках боротьби зі старообрядництвом у своїй митрополії святитель був змушений написати, а тому й не закінчив ще однієї праці - “Келійного літописця”, складеного з біблійних історій. Ця спадщина від XVIII ст. стараннями П. Алексєєва також зазнала сильного змосковщення і сьогодні вимагає перегляду та переосмислення, як і сама постать святителя, крізь призму його любові до своєї Церкви й народу.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Пізнавально