В УГКЦ відбувся Всецерковний форум, присвячений душпастирству родин

09 листопада 2026 р. 09:59

09 листопада 2026 р. 09:59

Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ .

Блаженніший Святослав, який разом із багатьома єпископами УГКЦ долучився до форуму з Вінніпега, наголосив на особливому значенні цієї зустрічі в житті Церкви. За словами першоєрарха, вона є частиною синодального шляху УГКЦ, адже дає можливість усій церковній спільноті — єпископам, духовенству, богопосвяченим особам і мирянам — спільно осмислити актуальні виклики та напрацювати рішення для майбутнього.

Предстоятель зауважив, що форуму передували єпархіальні й екзархальні собори, а його тема перегукується із загальноцерковною увагою до родини.

«Разом зі Святішим Отцем Папою Левом і з усією Вселенською Церквою сьогодні ми відчуваємо, що турбота Церкви про родину є одним із першочергових завдань, пріоритетів християнського життя нашого часу», — наголосив Блаженніший Святослав.

Особливої значимості ця тема набуває в умовах війни, яка впливає не лише на родини в Україні, а й на всю світову українську спільноту — у Європі, Північній і Південній Америці, Австралії й інших країнах.

Глава УГКЦ звернув увагу на те, що, попри багаторічне церковне осмислення душпастирства родин, сьогодні особливої уваги потребують підготування до подружжя та супровід молодих сімей.

За словами Глави УГКЦ, перше середовище, у якому людина вчиться будувати стосунки та пізнає досвід сімейного життя, — це родина.

Водночас він звернув увагу, що чимало людей зростає без одного або обох батьків, переживає травматичний досвід сімейних стосунків або не отримують належної батьківської уваги.

«Сьогодні суспільство перетворюється на суспільство соціальних сиріт, коли досвід родини був травматичним або діти виростали без тата чи мами, або батьки не брали участі у вихованні дитини. І коли хтось не має родини як частини свого досвіду, він відповідно теж не може створити родини. Він не знає, що таке справжня повноцінна сім’я», — пояснив Глава Церкви.

Другий етап підготування до подружжя відбувається у християнській парафіяльній спільноті. Через катехизацію, участь у церковному житті та спілкування з іншими вірними людина пізнає християнське розуміння подружжя. Однак, за словами Глави УГКЦ, цей етап також переживає кризу: через постійну мобільність люди часто не мають сталого зв’язку з парафіяльною спільнотою.

Предстоятель наголосив, що безпосереднє підготування до шлюбу не може повністю компенсувати брак попереднього досвіду родинного та церковного життя. Особливо гостро ця проблема постає на прифронтових територіях, де наречені нерідко прагнуть укласти шлюб якнайшвидше, хоча потребують тривалішого душпастирського супроводу.

«Як зробити, щоб сучасна молодь, майбутнє Церкви і народу, були здатними по-людськи творити подружжя, по-християнськи його переживати, а ми, як Церква, могли осучаснити наше душпастирство родини? Це — основні теми, від яких залежить життя або смерть, майбутнє або його відсутність», — підсумував Блаженніший Святослав.

Під час форуму представники церковних структур та єпархій поділилися досвідом служіння українським родинам у різних суспільних і культурних обставинах. Йшлося про наслідки тривалої трудової міграції, розділення родин через повномасштабну війну, труднощі інтеграції та асиміляції дітей, втрату української мови і традицій. Особливо складний душпастирський супровід громад у країнах, де немає постійних церковних структур, храмів і священиків.

Серед можливих відповідей на ці виклики названо онлайн-зустрічі для родин, дистанційне підготування до подружжя, спільне читання Святого Письма, а також створення двомовних молитовників і катехитичних матеріалів для мішаних сімей.

Серед важливих потреб названо збереження української традиції та налагодження ефективнішої комунікації з родинами, зокрема створення доступних матеріалів, які допомагатимуть сім’ям знаходити орієнтири для щоденного життя.

Підсумовуючи представлений досвід, учасники Всецерковного форуму засвідчили, що, попри різні обставини життя українських громад у світі, родинне душпастирство потребує спільних зусиль усієї Церкви. Важливим завданням залишається не лише підтримка родин у кризових ситуаціях, а й постійний супровід подружжів, допомога батькам у християнському вихованні дітей та передавання віри наступним поколінням.

Пізнавально