Масова міграція = дискримінація?

12 вересня 2025 р. 17:05

12 вересня 2025 р. 17:05

Міжнародний комітет порятунку (IRC) у квітні 2025 року опублікував звіт про становище українських біженців у Польщі, де наведено численні приклади дискримінації українських вимушених емігрантів . Спробуймо розібратися, що відбувається.

Поляки погані?

Можна було б сказати, що поляки погані, й на тому забути про проблему. Але, по-перше, проблема від того нікуди не зникне, а, по-друге, поляки не погані й не хороші, а такі, як усі люди, й зробили чимало доброго для українців. Українці, зі свого боку, також принесли чимало користі Польщі: посилили економіку та пригальмували демографічний спад.

Згідно зі спільним звітом Deloitte та UNCHR , українці забезпечили додатковий ВВП для Польщі на рівні близько 3%, збільшили й урізноманітнили споживчий ринок, створили для поляків нові робочі місця й підвищили загальний рівень зарплат на польському ринку праці.

Проте посилення антиукраїнських настроїв у Польщі підсвічує соціокультурні проблеми всередині польського суспільства, коли напруга у відносинах між українцями та поляками формується консервативним поглядом останніх на сьогодення крізь мутне скло історичного минулого.

Фактично ми стикнулися з міжкультурним притиранням, притаманним сучасному світу й спричиненим масовими міграціями. На жаль, польські політики, керуючись популістичними мотивами, шукають політичного визнання, роздмухуючи міжнаціональну ворожнечу через спотворення історичних наративів. Польські популісти, наприклад, намагаються нав’язати вину за Волинську трагедію сучасним українцям, більшість із яких — особливо ті, хто походить зі східних регіонів, — узагалі погано уявляє, чим їм дорікають. Тож українські емігранти стали заручниками польських політичних ігор.

Згідно з тим-таки звітом IRC, за даними Poverty Watch 2024, 2,5 мільйона поляків живуть у крайній бідності, а понад 17 мільйонів — нижче за соціальний мінімум. Це найгірший показник із 2015 року. У звіті за 2023 рік відзначено помітне зростання рівня бідності серед дітей, літніх людей та осіб з інвалідністю. За даними звіту Szlachetna Paczka Biedańsk, у Польщі лише 37% людей, які живуть у крайній бідності, отримували грошову допомогу від соціальної служби. Отже, на тлі погіршення соціально-економічної ситуації місцеві традиційно шукають тих, на кому можна виміщати власні проблеми, й українці стали для цього зручними мішенями.

Випадки булінгу дорослих і дітей змушують українців шукати тимчасового захисту в інших, толерантніших країнах.

Тобто поляки таки погані? Якби ж то…

Особливості національної єдності

У звіті наведено приклади, коли українці, що емігрували до Польщі ще до війни, цькують співгромадян, які прибули під час війни. Їх бісить, що вимушені емігранти отримали допомогу, про яку вони навіть не мріяли.

Емігранти з попередніх хвиль дорікають новачкам — часто небезпідставно — за те, що ті не дотримуються місцевих правил, не вчать мови тощо. Ті ж, своєю чергою, не зволікають із відповіддю, й традиційна національна сварка «єднає» українців в усьому світі.

Звісно, українці — не агнці. Ба більше, обурюючись ставленням поляків, ми не бачимо колоди у власному оці. Ставлення до ВПО в українських громадах буває гіршим, аніж на чужині. Перелік проблем переміщених осіб в Україні практично не відрізняється від тих, які мають емігранти в Польщі: труднощі з житлом, працевлаштуванням і навіть із використанням рідної мови.

«Сірість» українського ринку житла не дає змоги запровадити європейські моделі компенсації вартості оренди житла для ВПО. Українські орендодавці, як і деякі польські, відмовляються здавати житло переміщеним українцям (поляки часто підвищують орендну ставку та розмір застави). З дискримінацією у житлових питаннях в Україні стикалися близько 30% переміщених українців, згідно з дослідженням КМІС . Водночас у Польщі непоодинокими є випадки, коли російськомовних українців зі сходу не заселяють у колективне житло, якщо переважна більшість тих, хто в ньому мешкає, — із заходу України.

Працевлаштування — ще одна болюча тема для переміщених осіб. Голова ради ВПО міста Києва Ольга Алтуніна на Всеукраїнському форумі «Human capital dimension at the URC 2025. Focusing on Return and Recovery» зазначила, що 32% ВПО відчули дискримінацію, зокрема з боку роботодавців, не впевнених у доцільності інвестування в таких робітників. Як у Польщі, так і в Україні зафіксовано чимало випадків, коли переміщених українців використовували як дешеву робочу силу, недоплачували їм, а часто взагалі відмовлялися наймати . У Польщі до цього додається ще й булінг на робочому місці.

Мовні скандали — найяскравіші приклади соціального непорозуміння. Вони притаманні й Польщі, й Україні, але є нюанс. Якщо на заході України сварки й несприйняття викликає лише російська мова, то в Польщі — й українська. В підсумку доходить до того, що українці остерігаються говорити на людях українською або російською через публічні нападки й образи від поляків.

Хоч куди б ви поїхали — чи в межах українських кордонів, чи поза ними, проблеми й точки напруги є ідентичними. Місцеві завжди відчувають загрозу для їхнього традиційного укладу, а «понаїхавші» не можуть (та й не мають) повністю відмовитися від власних традицій та поглядів на світ. Стихійність міжкультурної адаптації створює складнощі, але її можна якщо не подолати, то принаймні спрямувати в конструктивне русло.

Як? За допомогою комунікацій, організованих суспільними інституціями.

Комунікації

Атомізовані мігранти вразливіші, не почуваються залученими у процеси ані в тих громадах, звідки походять, ані в тих, де нині перебувають. Відповідно, масові мігрантські осередки після осідання в певних локаціях еволюціонують або через механізми адаптації, або через створення діаспор. Ризиками реалізації таких механізмів є повна асиміляція й втрата етнокультурних зв’язків із батьківщиною або створення гетто (коли етнокультурні осередки закорковуються від зовнішнього несприятливого середовища).

Україна перебуває у стані унікального за масштабами демографічного зсуву. Отже, для української держави питання супроводу адаптаційних процесів переміщених громадян є екзистенційним і впливатиме на розвиток країни протягом десятиліть.

Основою такого супроводу має бути створення та підтримка системного комунікаційного простору, що виконуватиме низку завдань, як-от:

• утримання переміщених українців у традиційному для них соціокультурному полі;
• вирішення проблеми дискримінації завдяки залученню інституцій, здатних фахово надавати своєчасну допомогу в певних ситуаціях;
• організація інформаційних майданчиків, через які українці зможуть організовано допомагати один одному;
• протидія дезінформації.

Такий підхід створює можливості для захисту інтересів емігрантів і ВПО, з одного боку, та їх залучення й участі у справах громад і держави — з іншого.

Саме системна, фахова й активна взаємодія інституцій і переміщених громадян із громадами їхнього поточного перебування створює додаткові інструменти для організованої протидії проявам дискримінації, запобігання конфліктів та розвитку всебічної співпраці.

Політика