Україна не цікава Бангладеш : чому побоювання щодо навали мігрантів сильно перебільшені

09 травня 2026 р. 10:47

09 травня 2026 р. 10:47

Тим, хто побоюється масового напливу мігрантів із Бангладеш до України, психологиня Ольга Духнич радить заспокоїтися. Мешканцям цієї країни наша країна не цікава, вони воліють їхати на заробітки в більш "хлібні" місця, а ми самі себе накручуємо через страх втратити національну ідентичність.

Давайте поговоримо про Бангладеш, бо сил моїх нема)

Звідки ці жахалки про Бангладеш:

Україна для Бангладеш в листі країн міграційного ризику, тому вони навіть утримують своїх громадян від міграції сюди.

Звідки пішов цей інфернальний жах щодо них?

Одна з українських меблевих фабрик пробувала завезти сюди 150 бангладешців, цього так і не сталося, але, як я і казала, якщо ви бізнес, який думає, що можна когось завезти, як меблі, без нормальної міграційної політики і визнання статусу мігранта і його захисту, вас на вилах винесуть ваші ж співвітчизники, разом з вашими мігрантами і вашим бізнесом.

Це питання, яке бізнес має обговорити всередині, прийти до держави і стати одним з акторів формування політик.

Бангладешці не приїхали, але осадочок залишився.

А чому залишився?

Насправді бангладешські емігранти — це робітники, які їдуть працювати, щоб утримувати власні родини, як це свого часу робили українці. Досвід країн, куди емігрують громадяни Бангладеш, не показує підвищення кримінальних викликів, проте показує, що самі мігранти часто стають жертвою зловживань та торгівлі людьми.

Друге покоління бангладешських емігрантів в Великій Британії демонструє високу академічну успішність — британські бангладешці зараз перевищують середній національний показник у школах, а четверо бангладешців за походженням є членами британського парламенту. Троє з них — жінки).

Так, є виклики, вони консервативні мусульмани, схильні до створення анклавів. Тому інтеграційні політики країни мають передувати появі мігрантів.

Ну і останнє — про українців.

Ми надто довго жили в умовах тривалого пригнічення і зневаги. Така ідентичність при звільненні стверджує себе з надмірною силою. Колишній об'єкт приниження нерідко переносить логіку пригнічення на інших, стаючи сам суб'єктом зверхності — тому ми "што-то одно", а громадяни Бангладеш — "што-то другоє".

Тим більше під час війни нам так важливо захищати себе, що ми робимо це, знецінюючи інших, аж бігом.

А ще в нас є гра "Доведи, що ти європеєць" — ми так стараємося на кожне Євробачення та інші веселі континентальні змагання, нам це так важливо — доводити, що "ми цивілізовані і ми європейці", що нам потрібно тло, на якому ми будемо сяяти в цій своїй європейськості.

Громадянин Бангладеш стає таким тлом.

Ще раз.

Україні взагалі не загрожує міграція з Бангладеш в найближче десятиліття. Ми не є цікаві цій країні як напрямок трудової міграції і не є природним для них напрямком міграції. Нам треба буде дуже постаратися, щоб залучити трудових мігрантів в принципі. Всі наші страхи про Бангладеш — ефект наших психологічних травм як нації, відчуття того, що ми скорочуємося, поганого розуміння світу навколо нас і пошуку того обʼєкта для жаху, яким нас можна залякувати і маніпулювати.

Тому черговою чупакаброю стали громадяни Бангладеш.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Політика