Цифрова нейтральність у космосі: новий сценарій розвитку ШІ для країн, що розвиваються

15 травня 2026 р. 08:58

15 травня 2026 р. 08:58

Штучний інтелект дедалі більше залежить від інфраструктури, яку контролюють кілька великих держав. Компанії, зокрема SpaceX та Google, обʼєднуються для створення орбітального ШІ. На цьому тлі футуристи Томас Фрей і Тереза Гробекер припускають , що космос може стати першим по-справжньому нейтральним середовищем для розвитку ШІ в країнах, що розвиваються.

Йдеться насамперед про орбітальні edge-обчислення — обробку даних безпосередньо на супутниках. На думку авторів, така модель здатна частково змінити нинішню систему, у якій менші держави залишаються лише постачальниками даних для навчання моделей та споживачами чужих технологій.

Сьогодні глобальна інфраструктура ШІ концентрується навколо кількох центрів сили — США, Китаю та ЄС. Центри обробки даних, кабелі зв’язку, виробництво чипів і хмарні сервіси перебувають під контролем конкретних держав або корпорацій.

“Для 130 з гаком країн економіка ШІ, що розвивається, виглядає менше як можливість, а більше як нова версія дуже старої домовленості: могутні країни володіють інфраструктурою, менші споживають продукцію та виробляють сировину, і умови цього обміну встановлюються тим, хто володіє обладнанням”, — зазначили Фрей і Гробекер.

Автори звертають увагу, що космічний простір формально не належить жодній державі. Відповідно до Договору про космос 1967 року, доступ до нього має залишатися відкритим для всіх країн. Саме тому орбітальна інфраструктура розглядається як потенційно “нейтральний ґрунт” для роботи з даними та ШІ.

Фрей і Гробекер говорять про супутники, здатні обробляти інформацію прямо на орбіті. Замість передачі великих масивів сирих даних на наземні сервери супутник самостійно виконує аналіз — наприклад, класифікує зображення, виявляє аномалії чи обробляє сигнали датчиків. На Землю передається вже готовий результат.

Водночас автори підкреслюють, що нинішні орбітальні системи мають суттєві технічні обмеження. Супутники не здатні тренувати великі мовні моделі чи обробляти петабайти інформації. Їхня роль — edge-обчислення, тобто запуск уже готових моделей для конкретних завдань.

На думку авторів, головна перевага орбітального ШІ полягає в можливості локально обробляти дані без передачі їх через інфраструктуру іноземних держав. Особливо це важливо для аграрного сектору, екологічного моніторингу та реагування на стихійні лиха.

Серед можливих сценаріїв використання Фрей і Гробекер називають моніторинг врожаю, контроль вологості ґрунтів, виявлення вирубки лісів у режимі реального часу та відстеження видобутку корисних копалин. Усі ці дані можуть аналізуватися безпосередньо на супутнику, а готова аналітика — передаватися місцевим користувачам.

Водночас вони визнають, що нейтральність космосу залишається радше теоретичною концепцією. Більшість супутникових систем належать компаніям із конкретних юрисдикцій, а запуск і регулювання космічної інфраструктури контролюють окремі уряди. Зокрема, система Starlink є американською інфраструктурою, а OneWeb має британсько-індійську модель власності.

Фрей і Гробекер наголошують, що справжня нейтральність потребуватиме багатостороннього управління орбітальною інфраструктурою. Серед можливих моделей вони називають кооперативні системи за участі регіональних об’єднань на кшталт African Union або Association of Southeast Asian Nations.

Також, на їхню думку, критично важливими залишаються відкриті моделі ШІ та наявність наземної інфраструктури у самих країнах, що розвиваються. Без цього держави все одно залежатимуть від технологій, створених у великих центрах сили.

У статті “ Чи створює людство позаземний розум? Що стоїть за угодою SpaceX і Claude ” Олексій Костенко аналізує ризики винесення ШІ-обчислень на орбіту Землі. За словами автора, поява такої посттериторіальної системи ставить під загрозу класичне право, оскільки критична інфраструктура машинних систем може опинитися поза межами юрисдикції будь-якої держави.

Політика