Чому одіозні судді Окружного адмінсуду Києва можуть повернутися до здійснення правосуддя

06 серпня 2026 р. 17:34

06 серпня 2026 р. 17:34

Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) рекомендувала шістьох суддів скандального Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) на переведення до іншого суду, де вони зможуть знову вершити правосуддя.

Подія непересічна, адже суддів ОАСК можуть звести в одному суді зі справами, які колись саме в них і забрали й передали до Київського окружного адміністративного суду (КОАС). Є конкретні факти, що свідчать про явну недоброчесність кожного з цього списку. За цією схемою вони не просто продовжать отримувати немаленьку суддівську зарплату, а ще й повернуться до ухвалення рішень іменем України.

Чим відомий ОАСК?

ОАСК ліквідували у грудні 2022 року після більш як десяти років антиукраїнської діяльності, кульмінацією якої була спроба легалізувати Януковича як президента на початку повномасштабного вторгнення. Тоді СБУ довелося фізично відключати ОАСК від судового реєстру, щоб цього не сталося. Хоча навіть це, та ще 16 тисяч годин записів із кабінету голови ОАСК Павла Вовка, де зафіксовано , як він із колегами організовує захоплення судової влади, не були аргументом ліквідувати цей суд. Допомогли персональні санкції , накладені на Вовка у США.

Понад 3,5 року судді ОАСК не здійснюють правосуддя й отримують винагороду за «узагальнення практики», або простіше — за бездіяльність. Та для повноцінного розформування суду всіх його суддів мають або звільнити, або ж перенаправити на роботу до іншого. Чомусь ВККС вирішила пріоритетно займатися працевлаштуванням шістьох суддів ОАСК замість оцінювання тих, які переважно давно мали б бути звільнені.

4 серпня ВККС рекомендувала суддів ОАСК Ігоря Погрібніченка, Віктора Шулежка, Кирила Гарника, Костянтина Кобилянського, Ігоря Іщука та Олену Патратій до роботи в КОАС.

«За» зміну місця роботи колишніх ОАСКівців проголосували члени ВККС: Луганський, Волкова, Пасічник, Дух, Мельник, Омельян, Сидорович, Кидисюк, Шевчук, Кобецька, Гацелюк, Коліуш, Богоніс.

Очільника ОАСК Павла Вовка, не менш одіозного, ніж сам суд, вже остаточно звільнили , як і кількох його колег. Проте більшість досі в очікуванні, адже переведення до іншого суду без конкурсу до проходження оцінювання у ВККС неможливе. Але була група суддів, які ще за попереднього складу ВККС (щонайменше частково був під контролем Вовка, відповідно до плівок НАБУ) пройшли процедуру й були формально визнані доброчесними.

Кому доручають виносити рішення іменем України?

ВККС подає переведення цих суддів як технічну подію — мовляв, треба вирішувати питання «кадрового голоду», а тут саме є група суддів, які формально пройшли процедуру кваліфікацйного оцінювання, то чого б не використати цей ресурс.

Але на практиці ця картина далека від реальності. Найперше, що впадає в око, — питання доброчесності та публічного профілю цих суддів, про який не могло не бути відомо членам ВККС.

На «плівках Вовка» є цитата Ігоря Погрібніченка, одного з рекомендованих ВККС, яка досить точно описує всю ситуацію. Погрібніченко разом із Вовком і його заступником Абловим (який ухвалював рішення щодо повернення Януковича в крісло президента) є обвинуваченим у двох кримінальних справах. Одна — про захоплення судової влади (розглядає Вищий антикорсуд), інша — про перешкоджання роботі ВККС (розглядає Подільський райсуд).

Окрім Погрібніченка, ще чотири судді ОАСК успішно пройшли оцінювання у 2018–2019 роках зі старим складом Комісії. Серед них:

• Кирило Гарник , який заборонив мирні зібрання в центрі Києва на час приїзду московського патріарха Кирила та відмовився проходити тест на стан сп’яніння за кермом;
• Віктор Шулежко — забороняв мирні протести, дозволив перерахувати 200 млн грн компанії, яку пов’язували із сином Януковича, скасував рішення Київради про захист Протасового Яру від забудови;
• Костянтин Кобилянський — засвітився на тому самому дні народження Аблова з членами ВККС, які потім за нього голосували, й має купу непоясненного майна;
• Ігор Іщук — підтримав Андрія Портнова, коли той погрожував прокурору, повернув ліцензію приватному університету Поплавського, який займався викачуванням грошей із бюджету, а також своїми рішеннями перешкоджав люстрації.

Варто зазначити, що ці судді ОАСК пройшли кваліфікаційне оцінювання на пільгових умовах. Через те, що старий склад ВККС запланував провести 5 тисяч таких оцінювань за кілька місяців, деякі співбесіди тривали по шість хвилин — менше, ніж під час прийому на роботу в МакДональдс, а висновки Громадської ради доброчесності (ГРД) було проігноровано. ГРД не захотіла бути статистом цього псевдооцінювання й вийшла з процесу.

А отже, судді Погрібніченко, Шулежко, Іщук, Гарник і Кобилянський пройшли оцінювання без участі ГРД та врахування висновків.

Дещо інша історія — з Оленою Патратій. Оцінювання вона пройшла 2025 року ще в цьому складі ВККС, хоча запитань до неї також чимало: двічі з порушенням авторозподілу ставала на бік забудовника, так само двічі з усіма суддями ОАСК хворіла, щоб не зʼявлятися на оцінювання, дозволила забудувати 13 гектарів Подолу без оцінки впливу на довкілля, погодження Мінкульту та інших обов’язкових документів. ВККС вирішила, що це не проблема для того, щоб далі працювати суддею, і мінімальними 11 голосами (проти були Чумак, Омельян, Сабодаш, Богоніс, Пасічник) підтвердили відповідність Патратій.

Як ВККС аргументувала своє рішення?

То чи були причини для такого кроку ВККС саме зараз?

Аргументи, наведені на офіційній сторінці Комісії, такі:

• виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
• необхідність ефективно використати кошти з бюджету (з 2023 року на утримання суддів ОАСК іде по 155 млн грн);
• завершення ліквідації ОАСК неможливе без звільнення або переведення всіх його суддів.

Два з трьох аргументів, власне, вже спростував член ВККС Руслан Сидорович, який зазначив: «Переведення таких суддів ніяк не впливає на строки ліквідації ОАСК, оскільки там у штаті продовжує перебувати чимало суддів. Переведення таких суддів ніяк не впливає на державний бюджет — не має значення, де вони отримують зарплату…»

Залишається «виконання вимог закону». Власне, про це ж публічно писав член ВККС Сергій Чумак: «Є закон і судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, повинні працювати, а не отримувати практично чотири роки чималу суддівську винагороду просто так», і тут-таки наводить цитату із закону: «61. Переведення судді… може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді…» .

У такому ж ракурсі пояснює голосування за переведення і Руслан Сидорович, тільки з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) «Головчук проти України»: «Було визнано протиправним тривале непереведення судді до іншого суду, до якого вона мала право бути переведеною. Подальше зволікання з таким рішенням про переведення могло б призвести, з високою ступінню імовірності, до виплат компенсацій за таке зволікання з коштів платників податків за рішенням ЄСПЛ» .

На користь швидкого переведення суддів ОАСК залишається один аргумент — закон нібито зобов’язує це зробити, а подальше зволікання може призвести до рішень ЄСПЛ і виплати компенсацій із бюджету.

Однак у законі немає конкретного строку, протягом якого ВККС має перевести суддів ліквідованого суду. Натомість закон прямо забороняє переводити без конкурсу суддю, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання. До того ж сама Комісія згадала про необхідність переведення суддів ОАСК лише на третьому році своєї роботи. Тому пояснення про невідкладність цього питання виглядає непереконливо.

Так само в Регламенті ВККС — нічого конкретного, навпаки, є можливість для Комісії відкласти питання для «проведення додаткової перевірки» або «з інших підстав» — наприклад, для зʼясування, що ж відбувається у дисциплінарних чи кримінальних справах.

Щодо рішення ЄСПЛ. Імовірно, цей аргумент зʼявився на тлі зустрічі ВККС із представниками Ради Європи близько місяця тому. Там саме обговорювали справу «Головчук проти України».

У ній ішлося про суддю ліквідованого Вищого адміністративного суду України. 2017 року вона підтвердила здатність здійснювати правосуддя в новоствореному Верховному суді, але посіла в рейтингу місце, нижче за кількість доступних вакансій. Наступного року ВККС рекомендувала перевести Головчук до апеляційного суду. Вища рада правосуддя (ВРП) не розглянула цієї рекомендації, оскільки відповідний суд також ліквідували. До грудня 2023 року судді не запропонували жодних інших можливостей повернутися до здійснення правосуддя. Тож ЄСПЛ присудив їй 5 тис. євро компенсації моральної шкоди та 3 тис. євро судових витрат.

Немає підстав не погоджуватися з рішенням ЄСПЛ. Але рішення є індивідуальним і наперед не визначає, що таке «розумний строк» у кожній окремій справі. Та й риторичне питання: що гірше — сплатити кілька тисяч євро з бюджету чи допустити, щоб ці судді завдали тому ж бюджету набагато більшої шкоди своїми рішеннями ?

Шість вакансій поза конкурсом

Складно не помітити, що на цьому ж засіданні ВККС оголосила конкурс на 272 вакантні посади в місцевих адміністративних судах, із них 20 — у КОАС. Але спочатку вона рекомендувала ВРП перевести згаданих шістьох суддів ОАСК до КОАС і відповідно не включила цих вакансій до конкурсу.

Чи могла ВККС натомість оголосити конкурс на всі 278 посад, а до переведення повернутися після появи нових вакансій? Прямої законодавчої заборони на такий варіант немає. Закон не зобов’язував залишити цим суддям саме перші вільні посади або переводити їх саме до КОАС. Однак заповнити всі наявні вакансії конкурсантами й залишити суддів ліквідованого ОАСК в очікуванні на невизначений час і, наприклад, переводити їх за рік чи два до одного з адміністративних судів у регіонах було б юридично ризиковано: таке зволікання потребувало б належного обґрунтування.

Посилання члена ВККС Олексія Омельяна під час засідання на справу ЄСПЛ «Головчук проти України» дає підстави припустити, що у ВККС пішли простішим шляхом і не стали ламати голову над юридичним обґрунтуванням.

Трохи про цифри

Після початку роботи в КОАС винагорода колишніх суддів ОАСК зросте приблизно на 25% — до їхніх окладів знову застосовуватимуть регіональний коефіцієнт 1,25 за здійснення правосуддя в місті-мільйоннику.

ВККС і ВРП мають величезне навантаження: конкурси, кваліфікаційні оцінювання, дисциплінарні справи, звільнення та сотні нерозглянутих питань. Тому постає закономірне питання: чи справді повернення до здійснення правосуддя саме суддів ОАСК мало стати одним із пріоритетів?

Головна проблема полягає в тому, що ОАСК був і залишається символом судової корупції. Його ліквідація та усунення від здійснення правосуддя бодай частини суддів, включно з Павлом Вовком, стали одним із небагатьох відчутних досягнень судової реформи.

Реформа правосуддя входить до першого переговорного кластера у процесі вступу України до ЄС. Для подальшого руху наша держава має демонструвати реальний прогрес. Натомість вона спочатку ухвалює закон про декларації доброчесності, який суперечить євроінтеграційним зобов’язанням, а тепер ризикує повернути до влади найодіозніших суддів ОАСК. Наслідком може стати не лише їхнє повернення до старих практик, а й серйозний удар по довірі до України та її європейської інтеграції.

Остаточне рішення має ухвалити Вища рада правосуддя. Вона може відмовити в переведенні за передбачених законом підстав або не поспішати з розглядом цих подань, натомість пріоритетно розглянувши дисциплінарні справи щодо суддів.

Поведінка ВРП у цій ситуації буде показовою. Якщо вона відкладе дисциплінарні провадження, але оперативно погодить переведення, це стане найкращим доказом того, що йдеться не про технічне кадрове рішення, а про цілком продуману схему повернення одіозних суддів ОАСК до влади.

Політика