Вручили «Золотий Хрест» і вшанували пам’ять Героя Олександра Шапальчука з позивним «Лімонад»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

19 квітня 2026 р. 08:55

19 квітня 2026 р. 08:55

У Жмеринці вшанували пам’ять старшого солдата 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Олександра Шапальчука. 19 квітня – річниця з дня його загибелі. На Алеї Героїв в центрі міста зібралися рідні, друзі та побратими, щоб віддати шану воїну, який віддав життя за незалежність і свободу України.

До Жмеринки приїхали побратими-азовці. Разом із родиною вони помолилися, виконали Державний Гімн України та вшанували всіх полеглих хвилиною мовчання.

У спогадах воїнів Олександр назавжди залишиться світлою, щирою людиною, яка завжди приходила на допомогу, підтримувала інших і навіть у найважчі моменти не втрачала оптимізму. Саме за це й отримав позивний «Лімонад».

Побратими подякували родині за виховання справжнього воїна і вірного товариша, який, за їхніми словами, і сьогодні «в строю» – вже у Небесному війську.

Щирі слова співчуття прозвучали на адресу матері Наталі Іванівни, батька Миколи Григоровича, дружини Наталі, сина Максима, сестри Аліни та всіх, хто знав і любив Олександра.

Жмеринчанин добровільно став на захист держави, не проходивши строкової служби. Свій вибір зробив свідомо: обрав службу у легендарному підрозділі «Азов», який відзначився у найзапекліших боях, зокрема під час оборони Маріуполя.

Пройшовши відповідну підготовку, Олександр майже два роки разом із побратимами виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту.

Старший механік-водій бойової машини піхоти, він завжди залишався опорою для своїх товаришів. Його доброта, щирість і внутрішня сила надихали інших навіть у найтяжчі хвилини війни.

19 квітня 2025 року життя Героя обірвалося у бою на Покровському напрямку.

Символічним і зворушливим став момент під час спільної молитви українських націоналістів: над місцем поховання закружляв лелека – ніби знак того, що душа воїна поруч зі своїми рідними й побратимами.