Пам'яті мужнього воїна, захисника та Героя Олександра Мамчура з с. Антонівка

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Пам'яті мужнього воїна, захисника та Героя Олександра Мамчура з с. Антонівка

01 серпня 2026 р. 00:23

01 серпня 2026 р. 00:23

Минає річниця загибелі захисника Олександра Мамчура. Солдат, стрілець-снайпер 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти в/ч А3719. Про його життя пише Барська міська рада.

Олександр Мамчур народився 20 серпня 1982 року в селі Антонівка Барського району Вінницької області. Його батьки були простими і дуже працьовитими людьми, які змалечку прищеплювали дітям любов до праці та повагу до рідної землі. Батько Іван Петрович працював у місцевому колгоспі електрозварником, а мати Галина Андріївна віддавала сили важкій роботі доярки. У родині зростало четверо дітей, тому Олександр мав міцну життєву опору в особі двох братів Олега та Сергія, а також любимої сестри Інни. Зростаючи у великому колі рідних, хлопець навчався ділитися останнім, цінувати кожну мить родинного тепла та завжди підставляти плече тим, хто цього потребував.

Дитячі та юнацькі роки Олександра пройшли на подільських просторах, де він відвідував Глинянську школу. Після здобуття середньої освіти юнак вирішив обрати мирну та завжди потрібну людям професію, тому вступив до Барського професійного будівельного ліцею, де успішно опанував фах муляра. Олександр вирізнявся дивовижною працьовитістю та щирим серцем. Він безмежно любив природу, знаходив у ній спокій і душевне перезавантаження, а його найбільшою пристрастю всього життя було рибальство, якому він присвячував кожну вільну хвилину. Коли настав час проходити строкову військову службу, юнак був готовий виконати свій обов'язок, проте за станом здоров’я його списали.

На початку червня 2024 року, коли українська земля здригалася від запеклих боїв повномасштабної війни, Олександр Іванович прийняв для себе найважливіше та безкомпромісне рішення. Він пішов на захист Батьківщини, аби мужньо протистояти підступному ворогові та вибороти мир для своєї країни. Побратими поважали його за спокійний характер, надійність у бою та готовність завжди прикрити спину товариша.

31 липня 2024 року під час виконання складних оборонних дій на позиції в районі села Невське Красноріченської селищної громади Сватівського району Луганської області під час жорстокого стрілецького бою з противником зв'язок із воїном обірвався. Довгі місяці невідомості, важкого очікування та палкої надії розривали душі його близьких. Лише наприкінці серпня 2025 року до родини надійшло офіційне і дуже болюче сповіщення про те, що за результатами експертизи ДНК тіло Олександра було знайдене та ідентифіковане.

5 вересня 2025 року Олександр Мамчур повернули до рідного села. Його поховали на кладовищі в рідному селі Антонівка. Він захищав свободу та незалежність України.

Вічна пам'ять та слава Герою!