“Мав приїхати на пологи”: вагітна дружина загиблого бійця з Волині просить присвоїти йому звання Героя

25 травня 2025 р. 16:43

25 травня 2025 р. 16:43

Сім’я загиблого на війні 27-річного волинянина Валентина Карпіка з села Раків Ліс Камінь-Каширського району просить присвоїти йому звання Героя України (посмертно) .

В пам’ять про загиблого чоловіка вагітна дружина зареєструвала петицію на сайті президента України, розповіла Суспільному Ірина Карпік.

Від початку повномасштабної війни Валентин Карпік служив у 100 окремій механізованій бригаді бойовим медиком. Військовослужбовець загинув 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тоді Ірина була якраз на 27 тижні вагітності.

“Він був моєю опорою, моєю підтримкою”

Востаннє з чоловіком, пригадує дружина, спілкувалася о 16 годині напередодні загибелі.

“Він сказав, що він буде відпочивати, бо прийшов перед тим з позиції. Але командир роти забрав його, щоб подивитися, як хлопці зробили позиції. Їхавши туди по дорозі, вони попали під орківський скид FPV-дрона. Валентин загинув на місці, командир залишився живий”, — говорить Ірина Карпік.

Волинянка розповідає: з Валентином познайомилася за рік до повномасштабної війни. Спочатку зустрічалися, потім одружилися. Весілля, з її слів, було в української стилі.

“Почалася війна — я поїхала в Польщу. Виїхала разом зі своєю мамою, а він пішов боронити Україну 26 лютого 2022 року. Він казав: “Хто, як не я. Я піду, буду захищати тебе і свою сім’ю, — пригадує дружина. — Валентин був найкращим чоловіком. Він був моєю опорою, моєю підтримкою”.

Ірина Карпік зараз перебуває на дев’ятому місяці вагітності. Валентин не дочекався народження первістка.

“Ми хотіли дуже хлопчика, але в нас дівчинка. Дуже довгоочікувана вона була два роки. Ми чекали й нарешті дочекалися. Як Валентин був на реабілітації вдома, ми дізналися 13 вересня, що я вагітна. Радості не було меж. Він мав приїхати на пологи… Але, на жаль, приїхав на щиті”, — говорить дружина загиблого військовослужбовця.

“Зараз тримаюся заради майбутньої дитини”

За словами дружини, він рятував хлопців, виносив їх на своїх плечах з поля бою, надавав допомогу після поранень.

“Петицію створила я, але ініціатором була наша вся родина. Хочемо, щоб він мав нагороду за свої вчинки. За те, що він мужньо обороняв Україну, — каже Ірина Карпік. — Приходячи на кладовище, теж говорю з ним. Відчуваю, що він мене чує, що знає, що я поруч з ним, навіть, коли він — небесний янгол”.

Розповідає: Валентин завжди був вірним побратимам, хотів жити, будував плани на майбутнє та з нетерпінням чекав майбутню доньку.

“В більшості я думаю за дитину. Я мушу бути сильна через те, що їй потрібна моя підтримка. Тепер в неї залишилась тільки я. У нас є наш ангел-охоронець: це наш тато. Зараз тримаюся заради майбутньої дитини, щоб вона була народилася здорова і далі були сили її підіймати”, — говорить Ірина Карпік.

Петиція про присвоєння Валентину Карпіку звання Героя України станом на 24 травня набрала 16 тисяч голосів із 25 тисяч необхідних. Збір підписів триватиме до 29 червня.

Волинські