«Українське відчуття несправедливості – невмируще»

02 серпня 2025 р. 18:58

02 серпня 2025 р. 18:58

Молодь стала рушійною силою останніх протестів проти свавілля та авторитаризму влади.

Найактуальніші за тиждень думки і цитати

Валерій ПЕКАР, публіцист, громадський діяч, про масові мітинги проти закону, який обмежив повноваження НАБУ та САП:

«Очевидно, що антиєвропейські та авторитарні тенденції наростали поступово й спостерігалися вже певний час. Їх всі бачили, але діяв неписаний соціальний договір. Це створило ілюзію, що суспільного спротиву нема, і вело до накопичення помилок. Критична маса врешті сформувалася – і планка впала. Багатотисячні мітинги у Києві та інших великих містах були стихійними й непідробними. Так звучить Майдан, так звучить голос невдоволених громадян, в яких забирають майбутнє».

Сергій МАРЧЕНКО, блогер, про людей, яких обурили матюки на плакатах молодих людей, що вийшли на протест у Києві:

«Якщо вам не подобається, як молодь робить протести, то підніміть свою сраку з дивану і зробіть краще. Без матюків, без картонок – із портретами Тараса Григоровича Шевченка і намальованими під лінійку плакатами «Шановні депутати! Відмініть, будь ласка, закон 12414!». Але ж ви не зробите. Бо ви здатні тільки поп#здіть».

Ростислав ПАВЛЕНКО, народний депутат від фракції «Європейська Солідарність», про те, чому «санкції» небезпечні не для Порошенка, а для України:

«Головна небезпека: йде обкатка санкцій як позасудового, свавільного механізму знищення будь-якої людини в Україні… Замість доказового судового рішення – політичне рішення підлеглих Президента. А далі – відбирання майна і реальна кримінальна відповідальність за «спроби обійти санкції» – фактично за будь-який правочин… Це не має нічого спільного з європейською демократією. Це – відрижка «русского міра», портновщина і містечкова корумпована диктатура, яка робить неможливою будь-яку критику. Це треба зупинити».

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, радіє, що рушійною силою нинішніх протестів в українських містах була молодь:

«Ми з вами прекрасно знаємо, що в небайдужих людей завжди є що захищати – була б готовність. І, радіючи тому, що молодь знову готова боротися за нормальну країну, ми не маємо думати, що це якась особлива молодість і до неї протестного пориву не було. Він завжди був. Це просто українське відчуття несправедливості – невмируще. Його не вдалося задушити ні царям, ні генсекам, ні власній недолугій владі. І путіну не вдасться. Бо він досі не усвідомлює, з чим має справу».

Дмитро ЯРОШ, громадський та військовий діяч, закликає за внутрішніми проблемами не забувати про головне:

«Для мене, зараз, головне – це бойове братерство всіх, хто зі зброєю у руках боронить Україну від одвічного ворога, та тих людей, хто ефективно і системно допомагають Силам оборони… Фронт – найголовніше. Не втримаємо його, не буде сенсу говорити про корупцію. Головне, зберегти Державу і перемогти одвічного ворога».

Олександр ЯРМАК, артист, воїн ЗСУ, про культуру:

«Ми втратили ціле покоління підлітків, які сьогодні слухають російську музику. Ми, на жаль, досі майже не створюємо якісного українськомовного молодіжного контенту. Нам потрібен дитячий та підлітковий культурний фронт – популярні блогери, мультфільми, музика. Якщо ми зараз не вплинемо на ті покоління, що формуються під час війни, – наслідки будуть катастрофічними. Бо звідси й питання слабкої мобілізації, і хибного уявлення про те, хто наш ворог. Дехто вважає, що ворог – це ТЦК. Але єдиний наш ворог – це росія та її військо. І така спотворена оптика – прямий наслідок російської культурної експансії, яку ми колись проґавили».

Олексій МАКЕЄВ, посол України в Німеччині, заявив, що Україна замінила собою НАТО:

«Сьогодні фактично Україна робить те, для чого створювалося НАТО, – захищає Європу від російської і радянської навали. Ми сьогодні це робимо одні, без ст. 5. І це розуміє Європа, і розуміє німецьке суспільство».

Петро ШУКЛІНОВ, журналіст, військовий, про рідну державу:

«Люблю страну, нєнавіжу государства» – це НЕ українське гасло, а російське. Політичні технологи та псевдоісторики з росії роками програмували інші народи навколо, щоб це гасло стало частиною свідомості цих народів. Щоб у будь-який момент історії, коли в хід підуть війська, вам було легше відмовитися від власної державності… Україна – наша країна, наша держава. І ніде, ніколи вам не буде так само добре, як тут. Ніде і ніколи не буде краще, ніж вдома. Цінуйте, любіть, боріться, ПОКРАЩУЙТЕ власну ДЕРЖАВУ, щоб пишатися нею. Або станете «насєлєнієм» чужої».

Волинські