На престольне свято у Зорі

05 жовтня 2025 р. 15:08

05 жовтня 2025 р. 15:08

Щороку, тепер 26 вересня – Зоря, Ворчин, Селиськи, Турівка відзначають храмове свято в день Апостола і євангеліста Івана Богослова. Тож спакувавши у сумку гостинці, вранішнім рейсом приїхала в село і зразу ж до подруги Наді, бо до служби було ще дві години. А коли пішли в церкву, відразу взялась фотографувати, щоб показати ту красу, що навколо.

Для людей, які незнайомі з селом, трохи опишу: справа від церкви функціонує фонтан, гарний, весь у квітах, вода дзюркотить, зачаровує порядок і чистота навколо, навіть позаду, є дитячий майданчик з гойдалками. Зліва капличка з постаментом Матінки Божої теж потопає в квітах, за нею височіє дзвіниця із золотими, як і в церкві, куполами.

На роздоріжжі вулиць стоїть колодязь огорожений, по кутках білі ангелочки, ніби потріпують крилами. Навпроти церкви – пам’ятник полеглим односельцям у Другій світовій війні. Тільки чомусь немає там тих, хто загинув від рук поляків у грізні сорокові роки… А в церкву все прибував люд, хоча і п’ятниця, робочий день. У святковій відправі взяли участь священники на чолі з настоятелем церкви отцем Віталієм Іванівим. Спів служили йому Василь Максимович з П’ятидень, Борис Наумчук з Верби і Охнівки, Сергій Місан з Овадного і Галинівки, отець Віталій з Лудина та брат зорянського священника Віталія – отець Тарас Іванів з міста Дубно на Рівненщині.

Після служби обійшли три рази церкву, привітали парафіян і гостей зі святом. Отець Віталій принагідно подякував головній сестриці Галині Паламарчук, наголосивши, що якби не її ентузіазм і праця, то не було б такої краси як біля церкви, так і в ній, де кожен куточок у квітах, композиціях виготовлених її руками.

І справді у церкві краса не тільки від позолочених ікон, а і від різнобарв’я квітів. Звичайно, жителі села теж до помагають пані Галині, але такої відповідальної, відданої церковній справі людини годі знайти, навіть священники зауважили, що в церкві помітна працьовита жіноча рука.

Після святкової служби в церкві мене запросили на гостину. У цей день треба ж було відзначити не тільки пре стольне свято, а і п’яту річницю створення нашої групи “Зоря онлайн”, яка не обходиться без Сергія Гайковського, отож побувала в гостях у нього, у його батьків Колі і Марусі, яких добре знаю з тих літ, коли проживала в селі, завітала знову до Наді Грицюк, а на ніч прийшла до куми Ніни і її сестри Марійки Борик, з якими до глибокої ночі згадували прожиті роки. Ніна моя подруга дитинства, ми часто згадуємо свій Вєров, де росли.

Тут в Зорі вдалині відкрилась велика панорама мого Вєрова, терер уже як «білого» містечка з пташників, яких набудувала птахофабрика. Защеміло на душі, від побаченого, але дякувати Богу, що ті пташники, поза селом, тягнуться по піщаних землях до річки Золотухи. Можна тільки здогадатися, що буде з річкою через декілька років, яка свої води несе у Буг…

Переночувавши вранці вийшла на «пташниковий» автобус, але їхала жителька села Ірина Попко з донькою у Володимир і підвезли до самого дому. Дякую усім їм, усім моїм друзям за гостинність, щедрі і добрі серця, за подаровані хвилини спілкування.

Антоніна СОЛОДУХА

Волинські