Захисник з Волині Олександр Синяговський, опинившись у неволі, обрав шлях військового: історія непростого життя загиблого Героя

12 жовтня 2025 р. 13:15

12 жовтня 2025 р. 13:15

Захисник з Волині Олександр Олегович Синяговський загинув 21 вересня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Січневе Синельниківського району Дніпропетровської області. Це перший загиблий із Ратнівщини, життя якого обірвалося на обороні Дніпропетровщини, куди нещадно втрутився російський окупант.

Про це пише Ратнівщина .

Олександр Синяговський на війні був буквально кілька місяців. Він служив командиром стрілецького спеціалізованого відділення стрілецької спеціалізованої роти «Шквал» 141-шої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України. Вона була створена 15 лютого 2023 року на Рівненщині. Проходила бойове злагодження на Львівщині. У березні 2024 року брала участь в обороні Роботиного. Наприкінці 2024 року реорганізована на механізовану. Олександр Синяговський був молодшим сержантом. Спеціалізоване відділення «Шквал» – це військовий підрозділ, сформований із колишніх ув'язнених.

Олександр Синяговський не раз у житті оступався. Та, опинившись у неволі, обрав шлях військового замість того, щоб просто пасивно перебувати в ув’язненні.

Дитинство, юність і молоді роки Олександра Синяговськго були непростими. Досить рано, коли він і сестра Наталія ще були школярами, мама розлучилася із батьком і виїхала у Білорусь. Там створила нову сім’ю. Дітям фінансово допомагала. Вони мешкали з батьком Олегом Миколайовичем . У всьому допомагали дідусь і бабуся по татовій лінії.

Дід Микола Синяговський був ветераном Другої світової війни. Після смерті дідуся допомагала батькові ростити внуків бабуся. Вона була довгожителькою. Відійшла у засвіти, коли Олександр і Наталія вже були дорослими. Саша залишився в Заболотті. Наталія особисте життя влаштувала в Сокалі на Львівщині, але цьогоріч у травні померла від хвороби.

Олександр був двічі одружений. У першому шлюбі народилися хлопчик і дівчинка. Вдруге поєднав свою долю з Наталією з Черкащини. У неї на момент одруження уже були свої діти-підлітки. З Олександром дали життя ще одній доні.

У життєвому шляху Олександра Синяговського були непрості сторінки, помилки, падіння, зриви. Та, опинившись за гратами і отримавши можливість реабілітації, він вирішив довести, що може стати кори сним Україні на фронті і пішов на війну. Був командиром стрілецького відділення. Однак через зовсім короткий проміжок часу ворог відібрав його життя.

25 вересня трагічна звістка про його загибель облетіла Заболоття. Приїхала на похорон дружина з дітьми. Підкосилося здоров’я і в без того хворого батька Олега Синяговського, який ледве пересувається з двома палицями. Плакала за дядьком племінниця Анастасія, яка мешкає в Сокалі, бо недавно поховала маму, а тепер на війні загинув її брат. Тепер єдиною рідною їй людиною по маминій лінії залишився тільки дідусь.

І хоч у пам’яті заболоттівчан зринають різні епізоди за участю Олександра Синяговського, своє життя він віддав за мирне небо України. Він скористався нагодою виправити свої помилки і стати кращим.

А доки цей матеріал готувався до друку, 7 жовтня стало відомо, що бійці 141-ї ОМБр (спецпідрозділ «Шквал») успішно провели операцію зі звільнення населеного пункту Січневе на Дніпропетровщині і повернули його Україні. Це підрозділ, у якому воював наш земляк! Олександру не довелося разом з побратимами радіти цій маленькій перемозі. Але він брав участь у звільненні і його хлопці цю операцію успішно завершили. Віримо, що він радіє їхньому результату із небес!

Марія ЛЯХ

• На Великдень обидві матері прощалися із сином назавжди: спогади про полеглого захисника з Волині Любомира Картишева
• Поранений побратим допоміг повернути загиблого Василя Яренчука додому , щоб Герой знайшов спочинок на рідній Волині
• Мав важку долю, але велике добре серце: спогади про Героя з Волині Віктора Карпука

Волинські