Зламані долі, незламна пам'ять: «Повернення до коріння» у Куткорі – як живий докір історії

21 жовтня 2025 р. 15:40

21 жовтня 2025 р. 15:40

Серця тисяч депортованих українців, вигнаних зі своїх етнічних земель під час злочинної польської акції «Вісла» у 1947 році, знову забилися в унісон у селі Куткір Красненської громади , де відбувся зворушливий захід «Повернення до коріння», що став живим уроком історії та глибоким емоційним єднанням.

Про це йшлося на фейсбук-сторінці однієї з організаторок цієї вжливої події Галини Ковальчук .

У світі, де історія часто перетворюється на сухі рядки підручників, є місця, де вона оживає болем, тугою та незламною волею. 19 жовтня у невеликому селі Куткір Красненської громади відбулася подія, що стала глибоким емоційним катарсисом – вечір пам'яті «Повернення до коріння», присвячений жертвам та нащадкам злочинної операції польської комуністичної влади «Вісла».

Ця акція, здійснена у 1947 році, стала чорною сторінкою в історії українсько-польських відносин. Тоді тисячі українців – лемків, холмщаків, надсянців – були примусово вигнані зі своїх етнічних земель. Їхні долі були розірвані, коріння вирване, а біль став родовою спадщиною.

Бібліотека в Куткорі цього дня перетворилася на місток між поколіннями. Це була не академічна лекція, а живий урок історії, переданий із вуст у вуста. Безпосередні учасники тих подій та їхні нащадки зібралися, щоб розповісти свої щемливі історії.

«Сльози, спогади, гордість за витримку предків та сильна туга за втраченим – це те, чим був наповнений наш вечір,» – діляться організатори.

Кожна родинна оповідь – це окрема драма. Гості розповідали про жахіття вигнання: про поспішні збори, про важкі дороги у невідомість, про втрату віковічних домівок, де покоїлися їхні предки. Найбільш вражаючим було свідчення про титанічні зусилля, докладені для збереження української ідентичності у нових, часто ворожих, умовах. Бабусі та дідусі, вирвані з рідного ґрунту, стали тими невтомними вартовими, які всупереч усьому передали онукам мову, пісню та пам'ять про свою малу батьківщину – Лемківщину, Холмщину, Надсяння.

Це було справжнє емоційне єднання, що розірвало завісу часу. Спогади про «Віслу» – це не просто архівні факти, це живі голоси, які вимагають визнання і справедливості.

«Ми є тому, що вони вистояли. Пам'ятаймо!» – таким є лейтмотив цієї зворушливої події.

У Куткорі зробили важливий крок – створили відеопроєкт із записами цих свідчень. Це не лише вшанування пам'яті, а й документальне підтвердження того, що травма депортації – жива.

Операція «Вісла» була спробою знищити український елемент на етнічних землях. Але, як показав вечір у Куткорі, дух українців виявився незламним. Їхні онуки сьогодні продовжують жити, говорити, творити і пам'ятати, засвідчуючи: пам'ять про жертви «Вісли» – це спільний обов'язок і корінь, який дає сили жити і будувати майбутнє.

Цей захід – потужне нагадування: не можна допустити повторення подібних злочинів. Історія, розказана в Куткорі, – це жива історія, яка не має права бути забутою. Вона — гімн незламності та найважливіший докір усім, хто намагався стерти українців з лиця землі.

Волинські