Живий спадок дослідника Волині

31 березня 2026 р. 12:43

31 березня 2026 р. 12:43

Надзвичайно цікаві зустрічі в Нововолинську у рамках проєкту «Культурна спадщина наших земляків» продовжує організовувати власниця приватної етногалереї «Русовичі» Марія Доліновська. Цього разу доктор філософії з історії та провідний науковий співробітник Нововолинського історичного музею Юрій Велінець ґрунтовно зупинився на житті і творчості славного волинянина, українського історика, професора, музеолога, археолога, етнографа, краєзнавця, який присвятив все своє життя вивченню історичного минулого та культурної спадщини Волині, Олександра Цинкаловського.

Народився вчений 9 січня 1898 року у місті Володимирі-Волинському Волинської губернії. Там на той час жив його дід Павло Нетецький, який цікавився історією Волині і прищеплював любов до свого краю та зацікавлював його історією, археологією, етнографією Волині своїх дітей та особливо онука Сашка.

Сім’я Цинкаловських у Володимирі прожила недовго, бо батька, професійного залізничника, скерували на роботу до Ковеля. Саме там Олександр вступив до підготовчого класу місцевої гімназії. Згодом, після початку Першої світової війни, російська влада організувала евакуацію всіх урядовців та родин на схід. Разом з іншими Цинкаловські були вивезені спочатку до Тамбова, а згодом – до Казані.

Після Лютневої революції 1917 року евакуйовані родини почали повертатися на батьківщину. Так спочатку Цинкаловські опинилися у Звягелі, а звідти Олександр потрапив на військову службу до Житомира. Його направили в школу підстаршин, а далі – у Культурний відділ армії УНР. Майбутній історик побував на кількох фронтах. Після війни і революції він став працювати вчителем в селі Осмиловичі, поблизу теперішнього Нововолинська.

У 1925–1929 роках Олександр Цинкаловський навчався у Варшавському університеті на богословському факультеті. Згодом здібний юнак став працівником місцевого археологічного музею. Працюючи там, він впродовж 30-40-х років ХХ століття неодноразово виїжджав в експедиції на Волинь.

Перед Другою світовою війною Олександра Цинкаловського призначили директором краєзнавчого музею в Кременці, який спочатку функціонував при ліцеї, а згодом був уже самостійною установою. За німецької окупації Олександр Миколайович переїхав до Варшави і повернувся до праці в археологічному музеї керівником волинського відділку. Музей делегував його на Волинь, Полісся і Підляшшя для дослідження історичних пам’яток та археологічних знахідок, проведення невеликих археологічних розкопок. Він співпрацює з музеєм Наукового товариства імені Шевченка, Національним музеєм та Митрополичим архівом у Львові, передає їм знайдені рідкісні українські пам’ятки, документи і стародруки. Олександр Цинкаловський неодноразово зустрічався з митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким. Він очолював археологічну експедицію при розкопках Зимненського городища. Отримавши ступень магістра, став членом наукових організацій: Польського археологічного товариства та Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

Юрій Велінець детально проаналізував науковий доробок Цинкаловського, підкріплюючи сказане цитатами із його книг, написаних століття тому, і наголосив на їхній актуальності для сучасників. Адже, крім археологічних досліджень, Олександр Цинкаловський писав про найдавніші події з історії України, про Червенські міста – Холм, княжі міста Дорогичин, Перемишль. Не оминав у своїх студіях і теми мистецтва – був одним із перших, хто пов’язував життя і творчість видатного українського іконописця початку XVIII століття Йова Кондзелевича з Волинню, віднайшов перед війною його роботи у Загорові, Вощатині й інших селах. З мистецтва і архітектури опублікував праці «Архітектура Лемківщини і Грубешівщини» та статті «Церкви домонгольського і монгольського періоду на Волині і в Галичині», «Хрести-енколпіони», «Церкви XV-XVIII століть на Західній Україні» та ін.

Значну увагу дослідник приділяв гідрології та картографії. Завдяки інтересам у цих науках він зумів створити 12 мап Полісся та Волині. Цинкаловський також брав участь у створенні бібліографії з відповідним аналізом зразків європейської літератури. Збережений і великий науковий доробок Олександра Цинкаловського, присвячений рідній Волині, серед яких особливо значимий краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року «Стара Волинь і Волинське Полісся».

Важливим доповненням до цієї лекції став виступ Богдана Яновича, наукового співробітника Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького. Він доєднався до заходу через платформу ZOOM, продемонструвавши добірку архівних фотографій, документів та експонатів.

Завдяки фаховій подачі матеріалу Олександр Цинкаловський постав перед слухачами у кількох вимірах: людина-енциклопедія: видатний історик, археолог, етнограф та професор, який перетворив аматорське зацікавлення минулим на справу всього життя.

Цього разу на захід завітали представниці Володимирської філії «Союзу Українок» на чолі з Ларисою Лучинець, яка подякувала Марії Доліновській, котра, до речі, віднедавна очолила таке ж товариство у Нововолинську, за популяризацію імен видатних земляків і передала книжкові дарунки.

Валентина ПЕТРОЩУК

Волинські