«Будь-яка система тримається на людях»: історія військового з Луцька

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

21 квітня 2026 р. 18:16

21 квітня 2026 р. 18:16

Олег родом із Луцька. У цивільному житті він 14 років працював на аграрному підприємстві «Вілія», де зрозумів головне: будь-яка система тримається на людях.

Історію захисника розповіли у волинській бригаді.

«У нас був великий колектив. Основа будь-якого підрозділу – це люди. І до кожної людини треба знайти підхід», – говорить він.

Військовий шлях Олега почався ще у 1985 році. Він пройшов строкову службу у Львові, а згодом – військову підготовку, після якої отримав офіцерське звання.

У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення, Олег потрапив на службу до Волинського ТЦК та СП, звідки у 2024 році перевівся до «Сталевої Сотки».

Сьогодні лучанин – офіцер штабу батальйону матеріального забезпечення 100 омбр. Його робота – це збір та обробка інформації, документообіг і координація процесів, від яких залежить ефективність логістики підрозділу.

Батальйон, у якому служить герой, виконує ключові завдання забезпечення, а це означає постійну роботу з даними, людьми і ресурсами.

«Я мав досвід роботи з документами і саме тому потрапив на службу до штабу», – згадує боєць.

Сьогодні Олегу 58 років, але він продовжує тримати темп служби нарівні з молодшими побратимами. Його робота – це не передова у прямому розумінні, але саме тут формується основа стабільності підрозділу.

Суттєво допомагають і сучасні технології. За словами військового, цифровізація змінила підхід до щоденних задач.

«Додаток «Армія+» суттєво спростив роботу з документами. Підрозділи нашого батальйону знаходяться на чималій відстані один від одного, і раніше написання тих же рапортів вимагало чимало часу – зараз це займає лічені хвилини», – пояснює офіцер.

Попри війну, Олег не втрачає зв’язку з мирним життям. Його вдома чекає велика родина, а сам він вже знає, що робитиме після Перемоги. «Після війни хочу повернутися на «Вілію»», – каже він.