Ціна байдужості: загибель лелек

30 травня 2026 р. 14:21

30 травня 2026 р. 14:21

Лелека є нашим другим тотемом, який навчив нас великої мудрості, що паруватися треба не під тином в жаливі-кропиві, щоб приводити у світ пожиливників, в яких немає батька, а на весільному шлюбному ліжку.

Лелека парується на гнізді. Цим він доводить, що дитина має мати батька і матір. І чим ми йому за тую мудрість віддячили? А тим, що поставили електричного стовпа, прикріпивши до нього ляльку-ізолятора, до якого вчепили провід, по якому тече 10 тисяч вольт. І цей провід від стовпа – за 30 сантиметрів. Лелека сідає на стовп, дотягується дзьобом до електропровода і стає жертвою «нашого прогресу».

…У моєму селі Верба є дві такі полабки (пастки – Ред.), які кожного року вбивають лелек. І потім той загиблий від удару напруги лелека довгий час висить на цім стовпі. І ніхто того не бачить і не хоче бачити. Навіщо нам лелеки, коли ми настільки мудрагелі, що бачимо лише себе. Якщо в Оваднівській територіальній громаді є 21 село, то скільки ж таких пасток чатує на наших тотемів? А на Волині, в усій Україні? Думаю: «Треба із цим щось робити. А що?»

Є в мене побратим в «Сільенерго». Рік тому розповів про цей випадок, просив розголосу і чисто людських дій для порятунку цих прекрасних птахів. Він одним вухом почув, а з другого вилетіло… Хоч тут не треба великої мудрості, багато діл і витрат. Для того, щоб не робити того злочину, подбати про безпеку цих улюбленців українського народу, просто треба на стовпі приварити піку, щоб лелека не міг сісти на стовпа.

Але ж… Не всі люблять тотемів українського народу… А вони ж, за повір’ям, приносять Україні синів і доньок!

У мене гніздяться лелеки і є у мене сусід, який забив мого лелеку тільки за те, що він усівся на його хату. Заявив я про цей злочин у поліцію. Приїжджали, щось говорили. Потім мені сказали, що нічого страшного він не зробив. Лелека не занесений у червону книгу…

Як згубити лелеку, найшов спосіб. А як поставити на даху дві піки й натягнути на них дріт, щоб лелека (він же не знає, що десь у якомусь будинку чи палаці живе чоловік, який страх як не любить боцюнів, які українцям приносять малюківство, щоб рід козацький не переводився) не міг сісти на дах, він того не доумив. Отакий то божий світ і ми у ньому.

Надулися, як сичі і корчимо з себе великих мудрагелів. І до того докорчилися, що стали круглими дурнями. Ми пнемося до того, щоб той світ, часткою якого ми є, зробити дурним, в якому є паном круглий дурень. Погляньте навколо себе. Уся охоронна водяна зона розкорчована і переорана: навіть нема де сховатися куріпці і вивестися качці. І всі знаю, що має розоруватися тільки 50 відсотків землі, бо Бог землю дав не тільки людині, а й усьому живому. І є влада, і є територіальні громади, і громадське самоврядування. Є працівники, які числяться на роботі і отримають заробітну плату… І при тому всьому духовному вилученні і духовній кастрації має відбутися і вродитися Україна. І вона мусить відбутися, бо вона у теперішньому світі глупства і паразитства є духовним стрижнем. І цю, здавалося б, одвічну прописну істину українському народові несуть з правіків лелеки. Всупереч невігласам, вбійникам свідомим і несвідомим, розпорядникам високовольток і панських хоромів…

Те, що ми тепер пожинаємо, – це жнива на своїх поминках. Жнемо серпом своє недоумство. Про що свого часу застерігав українців Тарас Шевченко: «Гай! гай!..– Старий промовив. – Недоуми! Занапастили божий рай!..»

Мусимо розпеленатися з того недоумства, яким нас оплутали світові паразити, зробивши з української людності пашу для себе і не можуть наїстися досита.

Того не буде, вони поперхнуться, а ми ще запишаємося у красі, свободі і здоров’ї. Бо так нам напророчили наші пророки – Григорій Сковорода, Степан Руданський, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко і Василь Симоненко. І така воля Божа! Воля Творця світу животворящого.

Дмитро СЕБІЙ,
голова обласної організації
Української Гельсінської спілки

• Фото згенероване ШІ

Волинські