16 років біля дошки: історія вчительки з Луцька, яка закохує дітей у хімію

22 червня 2026 р. 18:25

22 червня 2026 р. 18:25

Учитель — це не лише про уроки та оцінки. Це про підтримку, довіру й уміння знайти підхід до кожної дитини. Про свій шлях у професію, особливості роботи під час повітряних тривог, виклики сучасної освіти та щоденне життя педагога розповіла учителька хімії Луцького ліцею №10 Мар’яна Владиславюк .

У школі вона працює вже понад шістнадцять років. За цей час її учні неодноразово ставали переможцями конкурсів та олімпіад, а сама педагогиня здобула цінний досвід і переконалася, що вчителювання — це не лише про знання, а насамперед про людей, взаємодію та розвиток.

В інтерв'ю для онлайн-видання ВСН пані Мар'яна розповіла про свій шлях та про те, як допомагає учням відкривати для себе світ хімії.

— Розкажіть трохи про себе. Як вирішили стати вчителем?

— Свою педагогічну діяльність я розпочала у 2009 році після закінчення Волинського національного університету імені Лесі Українки за спеціальністю «Хімік. Викладач вищого навчального закладу».

Чесно кажучи, тоді я ще не була впевнена, що пов'яжу все своє життя саме з педагогікою, адже розглядала й інші професійні напрями. Початок моєї роботи в школі був пов'язаний з умовами навчання: після закінчення університету я проходила обов’язкове відпрацювання як вчитель за направленням.

Першим місцем роботи стала Новоукраїнська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів Рівненської області, де я працювала вчителем хімії. Саме там я потрапила в надзвичайно дружній, професійний і згуртований педагогічний колектив. Колеги підтримували мене як молодого спеціаліста, допомагали долати перші труднощі та ділилися своїм досвідом. Завдяки цій атмосфері я по-справжньому занурилася у професію вчителя і зрозуміла, що можу працювати з дітьми та розвиватися в освітній сфері.

У 2016 році я прийшла працювати до Луцького ліцею №10, де працюю до сьогодні. За роки роботи переконалася, що професія вчителя — це не лише про знання, навчання та відповідальність, а насамперед про людей, взаємодію, підтримку та постійний розвиток. Мабуть, саме тому я залишаюся в цій професії вже понад шістнадцять років.

— Чому обрали саме цю спеціальність і предмет для викладання?

— У шкільні роки хімія була одним із предметів, який мені давався легко, тому вибір спеціальності був цілком усвідомлений. Крім того, під час вступу важливою була можливість навчатися на бюджетній формі.

Згодом я зрозуміла, що хімія — це не просто навчальний предмет, а спосіб навчити дітей мислити, аналізувати, робити висновки та знаходити пояснення багатьом процесам, які відбуваються навколо нас.

Тому сьогодні я прагну показати учням, що хімія може бути цікавою, зрозумілою та корисною в повсякденному житті. Адже це наука, без якої неможливо уявити сучасний світ, тому що вона є основою розвитку багатьох галузей — від медицини до новітніх технологій.

— Пам’ятаєте свій перший день у школі як учитель? Яким він був?

— Так, пам’ятаю дуже добре. Було відчуття, ніби я виходжу не просто на урок, а на сцену. Перший урок був у одинадцятикласників, і це додавало хвилювання.

Я — молодий учитель, вони — майже дорослі, впевнені в собі. Їхні погляди були такі, ніби вони вже з перших секунд перевіряли: «Ну, подивимось, що ти за вчитель». Намагалася виглядати спокійною та впевненою. Хотілося справити хороше враження, знайти контакт з учнями та провести урок так, щоб їм було цікаво.

— Як зазвичай починається ваш робочий день?

— Мій робочий день зазвичай починається у звичному для мене динамічному ритмі. Я з тих людей, які постійно в русі.

Дорогою до школи подумки планую справи на день. Перед початком уроків завжди намагаюся налаштуватися на позитивний робочий настрій, адже від емоційного стану вчителя багато в чому залежить атмосфера на уроці.

— Чи доводиться працювати поза робочим графіком? Наскільки часто?

— Так, доволі часто. Насправді робота вчителя не обмежується лише проведенням уроків. Значна частина роботи виконується вже після завершення навчального дня: підготовка до уроків, перевірка робіт, робота з документацією, участь у методичних заходах, самоосвіта, організація заходів. Особливо інтенсивними бувають періоди підготовки учнів до важливих конкурсів, олімпіад та турнірів.

Окремо варто відзначити класне керівництво, яке також потребує багато часу та уваги. Спілкування з учнями та батьками, організаційні питання — усе це часто виходить за межі робочого графіка.

Тому можна сказати, що вчительська праця не закінчується з останнім дзвінком. Вона триває і після уроків, адже за кожним заняттям стоїть велика підготовча робота.

— Що було найскладнішим для вас на початку кар’єри?

— Найскладнішим було навчитися поєднувати викладання предмета з індивідуальним підходом до кожного учня. Теоретичні знання, отримані під час навчання, важливі, але реальна робота в класі вимагає гнучкості, терпіння та вміння швидко реагувати на різні ситуації. З часом приходить досвід, який допомагає знаходити ефективні методи роботи з різними дітьми.

— Як ви знаходите спільну мову з дітьми різного віку?

— Найважливіше — повага та щирість у спілкуванні. До кожної вікової категорії потрібно знаходити відповідний підхід. Молодших школярів зацікавлюють ігрові елементи та наочні методи, старших — діалог, практична цінність знань та можливість висловити власну думку. Я завжди намагаюся слухати учнів, враховувати їхні інтереси та створювати атмосферу довіри.

— Як ви реагуєте на конфліктні ситуації між учнями?

— У будь-якій конфліктній ситуації важливо зберігати спокій та об’єктивність. Спочатку намагаюся вислухати всі сторони, зрозуміти причини конфлікту та допомогти знайти конструктивне рішення. Моє завдання — не лише припинити суперечку, а й навчити учнів поважати один одного, висловлювати свої думки без агресії та шукати компроміс.

— Як проходить навчання під час повітряних тривог?

— Навчання в умовах воєнного часу вже стало частиною нашої реальності, тому воно вимагає від усіх учасників освітнього процесу гнучкості та швидкої адаптації до різних обставин. Під час повітряної тривоги учні та працівники школи переходять до укриття згідно плану евакуації та правил безпеки. За можливості навчання продовжується там, а якщо це неможливо — матеріал опрацьовується пізніше або в дистанційному форматі.

Безпека дітей завжди залишається головним пріоритетом. Хоча учні вже звикли до різних форматів навчання — очного, дистанційного чи змішаного, які диктує безпекова ситуація, кожна повітряна тривога все одно нагадує нам про цінність звичайного шкільного життя.

Попри всі виклики, діти демонструють стійкість, відповідальність і вміння швидко адаптуватися до змін. А наше завдання як педагогів — забезпечити безперервність навчання, підтримати учнів і створити для них максимально комфортні та безпечні умови для здобуття знань.

— Чи важко підтримувати дисципліну та увагу дітей у таких умовах?

— Безумовно, сучасні умови створюють додаткові виклики. Часті переривання занять, емоційна напруга та втома впливають як на учнів, так і на вчителів. Тому важливо робити процес навчання максимально цікавим, використовувати різноманітні підходи, форми та методи навчання, а також підтримувати доброзичливу атмосферу. Значну роль відіграє також психологічна підтримка дітей та розуміння їхніх переживань.

— Як ви відновлюєтеся після емоційно складних робочих днів?

— Професія вчителя дуже емоційна, тому намагаюся приділити час тому, що приносить задоволення. Для мене найкращий спосіб відновитися — провести час із рідними, прогулятися на свіжому повітрі, почитати книгу або просто побути в тиші. Іноді цього достатньо, щоб відновити сили та з новою енергією розпочати наступний день.

Важливо знаходити баланс між роботою та відпочинком, адже від емоційного стану вчителя залежить його ресурсність та ефективність.

— Які навички є найважливішими для успішної роботи в школі?

— Для успішної роботи в школі недостатньо лише добре знати свій предмет. Дуже важливими є вміння знаходити спільну мову з учнями, бути терплячим, гнучким і готовим до постійного навчання та саморозвитку. Сучасний вчитель повинен вміти зацікавити дітей, підтримати їх, мотивувати до навчання та створити на уроці атмосферу довіри й взаємоповаги.

Також важливими є організованість, відповідальність і стресостійкість, адже кожен день у школі приносить нові виклики та несподівані ситуації.

А ще, мабуть, найголовніше — любов до своєї справи та віра в потенціал кожної дитини.

Авторка: Дарина Чечелюк, студентка ВНУ імені Лесі Українки.

• Особливий захід просто неба: у центрі Луцька відбувся концерт військового оркестру
• Два роки смаку та розвитку: у Луцьку Gabar відсвяткував день народження
• Луцький «Адреналін» - чемпіон України: к оманда виграла фінал Вищої ліги U-17

Волинські