«путін ніколи не піде на жодні переговори з Україною»

04 липня 2026 р. 20:39

04 липня 2026 р. 20:39

путін.

Найяскравіші за тиждень думки і цитати

Олександр ЩЕРБА, Посол України в Південно-Африканській Республіці, про загострення між Польщею та Україною через історичні питання:

«Історія – великий цвинтар. Кричати, що могили наших предків більш цінні, ніж ваші, – це безглуздя і протилежність того, за що виступає спільна Європа. За великим рахунком, ніхто не придумав кращого підходу до цього цвинтаря, як великий поляк Іоанн Павло ІІ: «Прощати і просити прощення».

Олександр УСИК, український боксер, вирішив відмовитися від колекції чемпіонських поясів за різними версіями:

«Гарний день сказати про те, що я хочу покинути всі свої пояси, якими сьогодні володію. Зробити їх вільними, аби боксували хлопці, які стоять в черзі за ними. Друзі, я полишаю пояси, але не йду зі спорту, тому що в мене є last dance («останній танець»). Усім хочу подякувати, з повагою ставлюсь до всіх організацій. Хочу всім подякувати та сказати: «Далі більше». Слава Богу за все. Слава Україні!».

Максим ЖОРІН, заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, про блокаду Криму:

«Крим уже є для росіян джерелом великих проб­лем. Перерізання логістики створить там дефіцит усього – від бензину до хліба. І з кожним ударом це буде відчуватися все сильніше. Крім того, ситуація значно послаблює їхню військову присутність – не лише на воді, а й в цілому всі російські підрозділи, які там знаходяться. Я не думаю, що в рф вийде захистити півострів від наслідків. А стосовно населення, то і намагатись не будуть, – просто кинуть».

Андрій КЛИМЕНКО, журналіст, закликає не обнадіювати новинами про ймовірні переговори:

«Щось стала завеликою частота вживання слів «путін – перемовини» у багатьох експертів-журналістів. Запам’ятайте: путін ніколи не піде на жодні переговори з Україною. Для нього це означає кінець – політичну смерть… Не треба дезорієнтовувати читачів-глядачів, розганяючи тему «переговорів, вікна для переговорів» та іншу хрінь. «Рускіє» розуміють слово «переговори» як синонім капітуляції іншої сторони під «рускім» диктатом».

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА, журналістка, про те, якими українців хотіли б бачити усі сусіди:

«Забув свою історію або переписує її так, щоб усім було зручно. Віддав свою землю. Працює, як раб у колгоспі без паспорта. Розчинився у чужій ідентичності і паскудить на голову українцям. Йде воювати на «СВО» і вбиває уже на своїй землі, як окупант. «Тєрпіла», який ніколи не показує зуби. Не хоче ні в ЄС, ні в НАТО, погоджується на статус буферної зони і лоха. От такому можна паскудити на голову, розповідати про «ви не готові/не достойні ЄС», та «у вас дуже маленька ху*ова культурка, і всі ви селюки».

Інна СОВСУН, народна депутатка від «Голосу», про проблеми мобілізації:

«Ми маємо чесно визнати, що нарко- й алкозалежність у війську – це велика біда. Ба більше, зараз до ТЦК потрапляє багато чоловіків, які явно не мають базової освіти, а подекуди не вміють читати. І з одного боку, ми не можемо звільнити від служби всіх, хто має проблеми з речовинами, і мобілізовувати лише людей, що ведуть здоровий спосіб життя. Або не призивати тих, хто погано вчився у школі чи не закінчив її. Але з іншого боку, якщо частка залежних і неписьменних така велика, це ставить питання про вибірку людей, що потрапляють до війська, і про її справедливість.

Кого мають мобілізовувати, якщо всіх освічених, успішних і здорових забронювали? Суспільству треба чесно відповісти на питання: а кого треба призвати до війська, щоб наповнити бригади й мати змогу поміняти тих, хто служить п’ятий рік?».

Дана ЯРОВА, волонтерка, про погрози росіян після українського обстрілу москви:

«Знайшла в Threads допис двох росіян із прекрасним питанням: «Украинцы, вы понимаете, что будет после сегодняшнего дня с Украиной?». То поясніть мені, будь ласка, що саме росія зробить після ударів по москві такого, чого ми ще не бачили? Бо ця погроза звучить приблизно як: «Не змушуйте нас почати робити те, що ми робимо щодня». І є одна проблема з погрозами пеклом людям, які в цьому пеклі живуть уже п’ятий рік: у якийсь момент вони перестають боятися ваших обіцянок».

Яніна СОКОЛОВА, журналістка, про президента Польщі Навроцького, який позбавив польської нагороди Володимира Зеленського:

«Ми поважаємо поляків. Вони – наші сусіди назавжди. У нас єдиний вектор розвитку. І один ворог. Але це наша земля. Ми тут пануємо. І ніхто нам не буде вказувати, як і що робити. Не поляки, не росіяни, ніхто інший. Якщо це не очевидно для польського президента, то тоді виникає питання: чий він насправді партнер? Може, росії?».

Мирослав ГАЙ, воїн ЗСУ, про проблему із забезпеченням ЗСУ:

«Ми сміємося з нестачі бензину й дизеля у Криму чи москві. І це справді результат успішної роботи Сил оборони. Але мене значно більше хвилює інше – нестача пального у самих Силах оборони. Коли волонтери змушені купувати боєприпаси, військові – пальне, а грошове забезпечення ще й надходить із затримками, виникає закономірне запитання: чи справді Міністерство оборони достатньо ефективно виконує свою роботу?».

Волинські