Волинський щит: Навіть у артдивізіоні є свої «мисливці в небі»

15 липня 2026 р. 13:45

15 липня 2026 р. 13:45

– Їхали якраз з позиції, аж тут – ворожий FPV гахнув у нашу ластівку (автівку). Добре, що всі цілі. Вибралися, дісталися наших суміжників і перечекали у них. А дорогою ще забрали нашого кота Батона. У сумці винесли. І нормально, успішно виїхали.

Антон розповідає це ніби між іншим, місцями навіть із усмішкою. Але цей епізод залишився не лише в пам’яті екіпажу «Фалкон», а й на записах із його GoPro. Він – пілот дронів-перехоплювачів у самохідному артилерійському дивізіоні Князівської бригади. І так, це вже звична історія.

Війна змінюється і разом із нею змінюється все довкола. Тому на питання «Гармата чи вагон дронів?» Антон без паузи відповідає: “вагон дронів”.

– Ми чистимо наше рідненьке небо від усього ворожого непотребу. Бо вони літають зграями: одні розвідують, інші вражають цілі. А ми їм ті “крила” підпалюємо. І від цього легше всім – і нам, і артилерії, і піхоті, і логістиці. Всім. Бувало за добу лише наш екіпаж «приземляв» до десятка ворожих «молній». Це камікадзе і можуть нести на собі до 10 кілограм вибухівки. Пакосне крило!

Зараз ворог більше почав використовувати розвідувальних БпЛА “князь вєщій олєг”. Два таких знищення за день вважається достойним результатом. А загальну кількість вже давно перестали рахувати, бо це буденність. Є й Зали, Скати у ворога.

– Я і зараз знімаю. Все підряд. І хороше, і таке собі… Бо це моє хобі тут, мені це “заходить”.

У дивізіон він ішов свідомо – саме на перехоплювачі. Там уже розуміли: артилерії без своїх пілотів не обійтись. Потрібні ті, хто не дасть ворогу побачити наші позиції.

Фактично Антон стояв біля витоків цього напрямку в своєму підрозділі. Але за кадром – ще купа роботи: дрони треба модернізувати, ремонтувати, паяти. Робили і досі це роблять хлопці з екіпажу «Фалкон».

– Вчилися, дивилися, як інші роблять – і самі втягнулися. Переважно між виїздами. А як інакше? Працюємо ми півтора року. Все починалося не дуже зрозуміло: як воно взагалі має відбуватися, що воно все таке? Але потрохи-потрохи вникли у тему повітряних баталій. Звісно ж, спочатку не було особливої результативності, але з часом ми навчилися та влучно працюємо по ворожих крилах. Хоча на початку, розвідувальні крила здавалися чимось нереальним: як їх знайти, як знищити, – посміхається Антон.

– Що змінилося за цей період?

– Ворожі крила почали більше використовувати системи ухилень, стало більше крил-камікадзе, з’явилися нові види крил. А ми що? А ми пристосовуємося до будь-якої ситуації, адаптовуємося і працюємо далі!

– Як виглядає ваш день на позиціях?

– Ранок починається у нас із перевірки погоди, напрямку вітру ну і, звісно ж, легенької кави! Перевіряються усі борти на справність та вмикаються детекції для подальшої роботи по ворожим крилам. Ну і в принципі все – далі чекаємо поки в нашу зону зайде вороже крило. Бачимо, піднімаємо борт у повітря – і погнали! Пілот летить, штурман йому підказує куди краще летіти та керує поворотним механізмом антени. Потрібно знати добре місцевість і орієнтуватися, де воно є і на якій висоті. Інколи ворожий розвідник чи крило важко знайти, бо вони маскують свої борти у камуфляж. Але тут допомагає удача і ще одна пара очей. І тоді ніщо їм не допоможе!

– Як відбувається захід на позицію у вас?

– Спочатку розкажу, що перед цим робимо, добре? – жартує Антон. – Перед заїздом на позицію усі дрони обов’язково готуються, прошиваються, налаштовуються під свої завдання і перевіряються польотами. Бо на позиціях тобі потрібно працювати, а не розбиратися з дронами: що там не так і чому воно не летить.

Ну а далі – вже сам захід на позиції. Це завжди дуже небезпечна і навіть хвилююча мить: всі шляхи завжди моніторяться ворожими фпв та крилами. Стараємось вибирати такі години, коли менше усього літає. Ну і обов’язково РЕБ! Якщо є можливість, то просимо хлопців перед заїздом передивитися дороги, чи немає ніяких ждунів, так і працюємо. Ну і також вибирається позиція для найкращої логістики, для підвозу дронів, провізії води і так далі…

– Якими дронами працюєте?

– Для різних цілей підбираються різні дрони: і 8-ми дюймовими і 10-ти дюймовими, дивлячись яка ціль і наскільки швидкий маневр. Оцінюєш і вибираєш максимально ефективний у тій чи іншій ситуації. В принципі, всі дрони потребують підгонки під свою роботу для подальшого зручнішого користування на позиції. Бойову частину використовуємо різну під різні цілі: для якихось цілей потрібно менше вибухівки, для якихось – більше. Тут справа така: давайте нам будь-які дрони і побільше, а ми з них зробимо машину для знищення ворожих крил! Ворог також не стоїть на місці. Завжди придумує різні системи ухиляння або ставить міні-РЕБи на дорогі крила. Тому ніколи не можна недооцінювати ворога, а потрібно розвиватись у своїй роботі та вдосконалювати технологічність та уміння діяти у різних ситуаціях.

Антон, здається, може годинами розповідати про свою службу, от тільки часу стільки у нього на це немає… Втім, служба інколи підкидає моменти, які потім згадують зі сміхом:

– Якось батарея у нас майже сіла, треба було швидко замінити. Опускаємо дрон… а там наші хлопці. Вони, як побачили, подумали, що ворожий. Як шуганули в кущі! А він прямо туди і сів. Ми ж не вдивлялися. Потім уже всі разом сміялися.

А кіт Батон – окрема історія. Колись сам прийшов до хлопців, які знаходилися на позиціях, а тепер – повноправний “член екіпажу”.

– Він нас чекає. Завжди чекає. Дуже лагідний і товариський кіт. Мабуть, має до нас багато вдячності, що ми колись вивезли його з небезпечної території.

Антон і його побратими – позитивні, веселі хлопці, навіть попри все пережите. Знають ціну кожного дня війни…

Матеріал  наданий відділенням комунікацій 14-ї ОМБр ім. князя Романа Великого

Волинські