Щаслива тисяча від «Волині» завела у Горохові старовинний годинник

19 липня 2026 р. 14:05

19 липня 2026 р. 14:05

Газету «Волинь» Василь Лакомський читає з 1974-го року від першого до останнього речення.

Виграш серед читачів нашої газети підсобив Василю Лакомському саме тоді, коли його родинному «Густаву Беккеру» знадобилася рідкісна деталь. Тепер уродженець Горохова переконався на власному досвіді: лотерея серед передплатників у редакції «Волині» проходить без будь-яких блатів і знайомств. Хоча… знайомий він з нами аж із 1974 року

Щоправда, заочно – за публікаціями в газеті «Волинь», яку Василь Лакомський почав передплачувати ще 1974-го. Про той час він із гумором каже: «Коли повернувся офіцером із окупаційної радянської армії».

Тоді ж улаштувався працювати у Волинське експлуатаційне управління сільської електрифікації – «предка» нинішнього ПрАТ «Волиньобленерго». До армії закінчив енергетичний факультет Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «Електричні мережі й системи». Тож подальше його життя було пов’язане зі здобутим фахом інженера-електрика. Зокрема, після сільської електрифікації у Горохівському районі 22 роки відпрацював за спеціальністю на місцевому ливарному заводі.

– Чесно скажу: і на пенсії електрик затребуваний. Ну як не допомогти сусідам і сусідкам? – підморгує чоловік . – Тому з вашої газети я підшиваю архів, бо не щоразу виходить одразу все переглянути. А читати «Волинь» люблю від першого до останнього речення. Уже взимку, коли менше роботи, сідаю собі й спокійно перечитую попередні видання. А цього разу, коли побачив себе у списку переможців, то одразу усміхнувся: «Бог почув мене».

А читати «Волинь» люблю від першого до останнього речення.

Нагадаємо, щасливий конверт із прізвищем Василя Лакомського витягнув легендарний волинський аграрій, керівник ТзОВ «Городище» Луцького району Анатолій Никонюк.

– Справа в тому, що вдома маю старовинний родинний годинник – настінний «віденський регулятор» знаменитої німецької фірми «Густав Беккер» (Gustav Becker), – захоплено розповідає Василь Петрович. – Він цінується за надійність, точність і гарний дизайн. Але сталося так, що в ньому вийшла з ладу одна вісь. Тож я спеціально поїхав у Луцьк до чудового майстра Сергія Ушлова, про якого газета «Волинь» уже писала. У нас, у колишньому райцентрі Горохові, на жаль, свого годинникового майстра нема. Але пан Ушлов сказав, що такої осі він не має: «Це ж така фірма!» Її хіба що можна виточити вручну. А зробити це може класний спеціаліст, який тоді був на фронті. Я цілий рік чекав, коли воїн повернеться й виточить мені цю деталь. Коштувала вона 120 доларів. Тож тисяча гривень від «Волині» мені дуже підсобила…

Втім, каже, дехто зі знайомих уже навіть встиг позаздрити цим «дармовим грошам».

– А я всім пояснюю: виграє той, хто грає. «А ви ж навіть не передплачуєте!» Хоча були й такі, хто газету виписав, але квитанції в редакцію не надіслав. То на яку перемогу ви розраховуєте? Це ніби збірна України, за яку я дуже вболіваю, мріяла б стати чемпіоном світу-2026, але ж на турнір не пробилася…

Спорт № 1 Василь Петрович дуже любить. І не тільки футбол.

– У Горохові в часи Баламута всі – від старого до малого – любили гандбол. Навіть більше, ніж футбол…

(Олександр Баламут (1933–2009) – почесний громадянин Волині, майстер спорту з гандболу, виступав за збірну СРСР, заслужений тренер України. Саме завдяки йому провінційне містечко стало центром гандболу Волині: у 1970 році чоловіча команда Горохова, виступаючи у статусі збірної України на І-их Всесоюзних сільських іграх у Луцьку, стала чемпіоном Радянського Союзу по «Колосу». Баламут був граючим тренером цієї команди. – Ред .).

Разом з однодумцями, за власні кошти, наймаючи транспорт, Василь Петрович постійно їздить історичними місцями Волині.

– Зізнаюся чесно: телевізора зараз не дивлюся, а за подіями нинішнього чемпіонату світу стежу по радіо і, звісно ж, із газети «Волинь», – каже 75-річний чоловік. – От скажу, що у чвертьфіналі Франція здолає Марокко – 2:0. А чемпіоном світу знову стане, прогнозую, Аргентина з її генієм Мессі ( Цей прогноз Василь Петрович давав ще перед чвертьфіналами. – Ред. )… – усміхається і продовжує: – Увесь вільний час, який випадає, я намагаюся читати. Особливо твори на історичну тематику. Маю стільки цікавих вирізок!..

Виявляється, про своє особливе захоплення – краєзнавство – Василь Петрович може розповідати годинами. І про свою вулицю Гетьманську, яка за Польщі була Торговою, а за «совєтів» – 1-го Травня. І про те, що колись на будинку тут висіла табличка: «Тут мешкає Василь Лакомський» – так само звали його діда. І про місцевий Свято-Вознесенський храм, його настоятеля Андрія Сидора та двох його синів, які стали священниками.

– «Отлічні» хлопці! А про Івана, який у 2013 році врятував революційний Майдан у Києві, ви ж не раз писали…

Більше того, разом з однодумцями, за власні кошти, наймаючи транспорт, Василь Петрович постійно їздить історичними місцями Волині: у Берестечко – на «Козацькі могили», у Завидів – на «Прощаницю», у Старий Загорів – до монастиря, де у вересні 1943 року 44 воїни УПА під командуванням Андрія Марценюка («Берези») кілька діб тримали оборону проти півторатисячного нацистського угруповання. Проти повстанців тоді застосовували міномети, важку артилерію і навіть авіацію.

– А на 1 серпня плануємо зі своїми козаками знову вирушити туди, де «десь далеко на Волині створилась армія УПА», – в урочище Вовчак на Турійщині…

На завершення розмови просимо Василя Петровича стати чарівником – або ж відчути себе в ролі політиків Юлії Тимошенко чи Володимира Зеленського – і витягнути конверт зі щасливим номером серед передплатників газети «Волинь». Його власник також отримає призову тисячу гривень.

– Який номер обираю? А нехай буде «67». У 1967 році я закінчив Горохівську середню школу імені Франка. Тоді в нашому місті була ще тільки одна школа. Спогади про неї залишилися дуже теплі на все життя, бо хороші в нас були вчителі. Тож хай комусь іще буде добре, – усміхається Василь Петрович.

І те добре завдяки йому перелетіло з Горохова на Ківерцівщину – у село Липне Луцького району до Володимира Громика, конверт якого з квитанцією про передплату був під номером «67».

Вітаємо нового володаря тисячі гривень і зичимо, щоб наступного разу удача усміхнулася саме вам!

Для цього треба передплатити «Волинь» хоча б на місяць – 66 гривень плюс 20 гривень за прийом передплати – і надіслати в редакцію конверт із передплатною квитанцією на адресу: 43016, вул. Ковельська, 2, м. Луцьк, Волинська область.

Наш передплатний індекс: 30 000 .

Ольга КОСІНСЬКА, Раїса ІВАНЮК.

Зараз також читають: «По «Волині» моя мама навчилася читати, а біля неї – і син Едуард» .

Волинські