Волинянин знайшов справу життя на Буковині та понад 25 років вирощує троянди й фруктові дерева

28 липня 2026 р. 09:39

28 липня 2026 р. 09:39

У 1993 році уродженець Любомля Валерій Бандурин переїхав на Буковину, навіть не підозрюючи, що саме там знайде не лише майбутню дружину, а й справу всього життя. Сьогодні разом із сім'єю він уже понад 25 років вирощує троянди, фруктові дерева та декоративні рослини, а за його саджанцями приїжджають покупці з Волині та інших областей України.

Журналісти ВСН поспілкувалися з чоловіком про те, як випадковість перетворилася на справу життя, чому він принципово не обманює покупців і що сьогодні найбільше цінують люди, які приїжджають за саджанцями.

Усе почалося наприкінці 90-х. Дружина Валерія Ніна виросла в селі, де ще за радянських часів працювала бригада, що займалася вирощуванням саджанців. Її мама багато років працювала там, а сама Ніна ще з підліткового віку допомагала їй та поступово опановувала всі тонкощі щеплення рослин.

«Вона ще з 15 років допомагала мамі. Весь процес знала змалку. А коли люди почали переходити на власну справу, ми теж спробували», — пригадав Валерій.

Спочатку родина вирощувала переважно фруктові дерева: яблуні, сливи, абрикоси, персики, черешні, вишні. Згодом асортимент значно розширився . Сьогодні тут вирощують також декоративні кущі, лаванду, вейгелу, гібіскуси, сантоліну, форзицію, тамарикс і десятки сортів троянд.

Щороку родина вирощує близько пів сотні сортів троянд — від чайно-гібридних до плетистих, паркових, бордюрних і ґрунтопокривних. За словами Валерія, асортимент коригують відповідно до попиту.

«Ми дивимося, що цього року людям більше подобається, і робимо акцент саме на цих сортах».

Втім, троянди — лише частина їхньої роботи. Найактивніший сезон починається восени та навесні , коли люди масово купують фруктові дерева. Саме тоді сім'я вирушає на ринки Волині, де за роки роботи вже має чимало постійних покупців. Щепленням рослин у родині традиційно займаються жінки. Валерій запевняє, що ця робота вимагає великої витривалості.

«У нас це жіноча робота. Цілий день стояти під липневим сонцем дуже важко. Я знаю лише кількох чоловіків, які цим займаються.

Сам Валерій відповідає за догляд за рослинами, транспортування та продаж саджанців. Каже, що найбільше задоволення отримує саме від спілкування з людьми За понад 25 років родина сформувала коло постійних клієнтів. Хтось щосезону купує кілька троянд, а хтось замовляє саджанці сотнями.

«Цієї весни чоловік купив у нас 450 саджанців вишні. Каже, прижилися всі до одного. Уже хоче замовити ще тисячу».

За його словами, найбільше допомогла не реклама, а репутація . На початку працювати було непросто: доводилося конкурувати з продавцями, які нерідко реалізовували неякісний посадковий матеріал. Валерій розповідає, що для себе з дружиною вони встановили правило: тільки правда. Якщо помилилися — міняють саджанець без суперечок.

«Обман сьогодні може принести гроші, але завтра повернеться втричі гірше».

Він каже, що в цій справі недостатньо лише знань. Не менш важливо любити свою роботу й бути готовим щодня доглядати за рослинами . Валерій переконаний, що є ті хто думає, мов засадить гектар — і все буде добре. Але за всім треба доглядати. Якщо не встигнеш — усе заросте або почне хворіти. Треба реально оцінювати свої сили.

За роки роботи родина пережила різні періоди. Найважчим Валерій називає карантин, коли через обмеження стало складно продавати саджанці. Згодом довелося перебудовувати роботу, домовлятися з покупцями через інтернет і виїжджати безпосередньо в села.

Перші місяці повномасштабної війни також стали непростими — сім'я майже припинила виїзну торгівлю. Та попри всі труднощі залишити справу навіть не думали.

«Було багато думок, навіть хотіли їхати за кордон. Але зрозуміли, що любимо те, що робимо. Я люблю людей, а дружина — рослини».

Найбільшу радість, зізнається Валерій, йому приносить не прибуток. Каже, найбільше тішиться тоді , коли їде селами Волині й бачить дерева, які багато років тому продав людям. Вони вже плодоносять, а їхні господарі повертаються за новими саджанцями.

Цієї осені родина знову привезе на волинські ринки яблуні, груші, сливи, персики, декоративні кущі тощо.

«Осінь — дуже хороший час для посадки. За зиму дерево встигає вкоренитися, а навесні вже активно росте».

Валерій додає, що головне це не боятися починати, мати терпіння й справді любити те, що робиш. Саме це, переконаний він, з часом приносить найкращий результат.

• Замість дитячих забав — по три тренування на день : 6-річна та 9-річна сестри Балабан з Волині підкорюють міжнародні турніри
• Нейрохірургія не відпускає навіть вдома : відверте інтерв'ю з нейрохірургом з Луцька
• «Прах має бути похований»: священник з Волині пояснив позицію церкви стосовно кремації

Волинські