«Гнали у лісі»: у мережі показали, як на Волині робили самогон у 70-х роках

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

28 липня 2026 р. 23:08

28 липня 2026 р. 23:08

У мережі опублікували архівну світлину, яка зафіксувала традиційне самогоноваріння у волинському селі Лобна на початку 1970-х років. Разом із фотографією оприлюднили й спогади місцевих жителів про те, як тоді виготовляли оковиту.

Світлиною поділилися на сторінці проєкту «Занесло в село».

На архівній фотографії, зробленій у селі Лобна, біля самогонного апарата зображений місцевий житель Іван . Світлина походить з архіву Ніни Поліщук .

Як йдеться у дописі, основою для приготування самогону було пророщене жито. Спочатку зерно замочували у воді на добу або й довше, після чого зціджували, пересипали в мішок і чекали, поки воно проросте. Потім жито висушували, перемелювали на жорнах, а згодом, коли з'явилися млини, використовували вже борошно першого або другого сорту.

Гнали напій подалі від людських очей – прямо серед лісу. Саморобна конструкція складалася з великої ємності з водою, труби та казана, під яким розводили багаття.

Як зазначають у газеті «Волинь», найбільшого поширення самогоноваріння набуло за часів Леоніда Брежнєва. Тоді домашній алкоголь був потрібен не лише на свята. Без нього рідко обходилися під час будівництва, польових робіт, заготівлі дров чи забою худоби. Горілкою також нерідко «дякували» за допомогу або пригощали посадовців і керівників, сподіваючись на прихильніше ставлення.

Попри те, що радянська влада формально боролася із самогоноварінням, люди пристосувалися до таких умов і продовжували виготовляти оковиту таємно, облаштовуючи самогонні апарати в лісах.

Після здобуття Україною незалежності масштабні переслідування самогонників припинилися, тож апарати поступово перенесли з лісів до господарств. Нині така технологія для багатьох уже стала частиною історії, а старожили згадують, що житній самогон вважався особливо якісним. У народі навіть жартували, що така горілка «бере не за столом, а за селом».