Чому не варто казати «сонячна дитина»: історія мами з Луцька, яка руйнує стереотипи

02 серпня 2026 р. 14:41

02 серпня 2026 р. 14:41

Лучанка Наталія Шнит , яка виховує сина з синдромом Дауна, вже понад 12 років працює над розвитком інклюзії та безбар’єрності. Вона переконана: правильно підібрані слова, відкритий діалог і мистецтво допомагають руйнувати стереотипи та будувати суспільство, у якому передусім бачать людину.

Пишуть Волинські новини .

«Ставши мамою дитини з синдромом Дауна, я вкотре переконалася, як слова формують ставлення. Часто люди просто не знають, як говорити коректно, тож використовують вислови на кшталт «інклюзятко» чи «сонячна дитина». Саме тому про безбар’єрність важливо говорити зрозуміло, цікаво й шукати різні способи привернути увагу до цієї теми», – каже Наталія Шнит – амбасадорка всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш».

Вона виховує сина-підлітка з синдромом Дауна і вже понад 12 років провадить громадську діяльність у сфері інклюзії, тож на власному досвіді знає, як правильні слова та безбар’єрне мислення здатні змінювати життя не лише окремих людей, а й цілих громад.

У цій статті ми розповідаємо про шлях Наталії та про те, яку роль етична комунікація та мистецькі проєкти відіграють у розбудові безбар’єрного суспільства.

Початок правозахисного шляху: захист прав та перший досвід

На перших етапах своєї діяльності Наталія здобувала практичний досвід захисту прав дітей у ролі членкині правління громадської організації «Батьків дітей з синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку», закладаючи фундамент для майбутніх масштабних міських ініціатив.

Системні зміни в громаді: від інструкцій до практичних уроків

Поворотним моментом у діяльності Наталії став 2019 рік, коли вона очолила громадську організацію «Інклюзивні студії» в Луцьку. Відтоді Наталія почала розробляти й координувати власні комплексні проєкти. У цей період під її керівництвом в Луцькій громаді стартував правозахисний проєкт «Тріада успіху: діти-батьки-педагоги», підтриманий міською радою.

У 2021 році також було розроблено серію занять і методичних рекомендацій для школярів «Уроки толерантності» в межах міської програми підтримки соціальних проєктів. У 2024 році Наталія увійшла до правління громадської спілки «Мережа громадських організацій», де очолила правовий напрям діяльності.

Мистецтво як універсальний міст порозуміння

Новим етапом для Наталії стало масштабування ініціатив на рівні громади. Вона зосередилася на розвитку інклюзивних мистецьких проєктів, які допомагають інтегрувати дітей з інвалідністю у соціум, об'єднують митців, освітян і батьків та сприяють розвитку безбар'єрного середовища. Як магістерка спеціальної освіти Наталія також ділиться досвідом зі студентами.

Для неї особливо близькою є ідея мистецького проєкту «Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину», який стартував у межах Національного тижня безбар’єрності. Серед експонатів виставки – зворушливий плакат художниці Анни Сарвіри, що розповідає про дітей із синдромом Дауна, аутизмом та ДЦП. Через мистецтво він нагадує про головне: за будь-яким діагнозом чи життєвими обставинами передусім варто бачити людину.

«Мистецтво допомагає говорити про складні речі зрозумілою мовою. Досвід реалізації інклюзивних театральних проєктів підтверджує, що всі діти – зокрема діти із синдромом Дауна, аутизмом та ДЦП – набувають важливого соціального досвіду взаємодії, вчаться висловлювати свої думки й почуття, працювати в команді та розкривати власні сильні сторони. Водночас батьки, освітяни й громада отримують можливість побачити їхній потенціал», – провадить жінка.

Діалог та підтримка родин у часи викликів

Сьогодні Наталія активно розширює свої компетенції як сертифікована медіаторка у сфері сімейної, шкільної медіації та відновного правосуддя за участю неповнолітніх. Наразі вона працює менторкою з безпечних стосунків у форматі групових занять із залученням підлітків з інвалідністю, а також опановує методику джокерки Театру Пригноблених для розв’язання гострих соціальних конфліктів. Її робота також фокусується на підтримці родин ВПО.

«У тренерській роботі я щодня бачу, що справжні зміни починаються з діалогу. Наприклад, методика Театру Пригноблених дозволяє безпечно розбирати складні конфлікти й вчитися чути іншого. На наших артрезиденціях та інклюзивних заняттях для молоді Луцької громади і родин ВПО ми створюємо атмосферу, де кожен відчуває свою цінність. Тут можна не просто говорити, а разом шукати рішення для гострих соціальних викликів. Саме такі творчі практики крок за кроком будують згуртовані, стійкі та безбар’єрні громади», – пояснює Наталія.

Стратегічний погляд у майбутнє

Вона має грандіозні плани, спрямовані на створення стійких соціальних моделей. Зараз Наталія активно працює над запуском інклюзивного молодіжного центру на базі Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій.

Її головною метою залишається створення суспільства, у якому люди ставляться одне до одного з повагою. Для цього вона популяризує принципи «простої мови», працює над інформаційною безбар’єрністю та долучається до великих всеукраїнських проєктів як амбасадорка.

«За роки громадської діяльності я зрозуміла, що найбільшу цінність мають не окремі проєкти, а зміни, які залишаються надовго. Тож сьогодні я розвиваю інклюзивний молодіжний простір, де молоді люди можуть готуватися до дорослого життя, здобувати практичний досвід, знаходити однодумців і відчувати, що вони є важливою частиною своєї громади.

Долучення до спільноти амбасадорів і амбасадорок всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш» стало для мене можливістю об'єднати зусилля з однодумцями, щоб разом втілювати людиноцентричні зміни та робити Україну більш безбар'єрною», – резюмує Наталія.

Інвалідність, досвід полону чи самостійне виховання дитини – з цими та іншими непростими життєвими викликами може зіткнутися кожен та кожна. Проте некоректна лексика з боку суспільства може ранити людину подекуди сильніше за самі обставини.

Плакат про дітей із синдромом Дауна, аутизмом та ДЦП – лише один із елементів експозиції артпроєкту «Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину». Загалом він об'єднав 16 глибоких робіт українських авторів та авторок, які закликають позбутися упередженої лексики.

• Де на Волині у серпні можна безкоштовно пройти медичне обстеження: графік
• Вірус, який роками не дає симптомів: на Волині різко зросла кількість хворих
• 5-річний хлопчик з Волині отримав найдорожчий у світі укол: історія, яка об'єднала всю Україну

Волинські