Річка Прип’ять віддає воду Білорусі

05 вересня 2026 р. 10:42

05 вересня 2026 р. 10:42

На Волині під час літньої межені вода з Прип’яті продовжує потрапляти через Вижівський водозабір до Дніпро-Бузького каналу на території Білорусі. У національному парку «Прип’ять-Стохід» вважають, що в умовах війни та посухи Україна не може дозволяти собі втрачати стратегічний ресурс, від якого залежить стан річки, боліт і навіть безпека прикордонних територій.

Про це пише газета Нове життя.

Шлюз розташований біля села Почапи. Його конструкція дає змогу перерозподіляти стік Прип’яті в бік каналу, який проходить територією Білорусі. Директор НПП «Прип’ять-Стохід» Олександр Сащук каже, що нині особливо гостро постає питання того, скільки води Україна віддає за межі країни саме в період, коли її власним територіям її бракує, інформує ГО «Дунайсько-Карпатська Програма».

26 червня Олександр Сащук побував біля Вижівського водозабору та оглянув роботу шлюзу. За його спостереженнями, придонна частина шлюзу залишалася відкритою приблизно на 25–30 сантиметрів.

У першій половині липня шлюз закрили. Проте, за словами керівника парку, конструкція водозабору не дає змоги повноцінно контролювати рух води. Шлюз не обладнаний підйомними механізмами чи лебідками.

Проблема для природи не обмежується рівнем самої Прип’яті. Коли річка міліє, падає і рівень ґрунтових вод. Через це пересихають криниці, потерпають болота, заплави та мілководдя.

Зневоднення змінює й сам вигляд водно-болотних угідь. Заростають чагарниками та очеретом ділянки, де раніше переважали осокові болота. Зникають природні заплави та мілководдя, які є нерестовищами для риб. Гіршими стають умови для водоплавних птахів та інших видів тварин і рослин. Серед них – очеретянка прудка, особливо вразливий вид.

Олександр Сащук вважає, що грамотне регулювання води могло б принести користь і самій Прип’яті. За його словами, періодичний скид води можна використовувати для промивання річища від накопичених наносів. Це допомагало б спрямовувати воду в природне русло.

– Ми неодноразово порушували це питання на зустрічах і нарадах із представниками Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області. Зверталися з проханням зупинити скид води. Але жодних дій так і не було вчинено, – каже директор НПП «Прип’ять-Стохід».

Є у цієї проблеми й інший вимір – безпековий. Водно-болотні угіддя вздовж українсько-білоруського кордону можуть бути природною перешкодою для пересування техніки.Телебачення та відео

Відео зроблене пісяо повного перекриття шлюзу. Надала Наталія Горбан.Географічна довідка

Кандидат біологічних наук, керівник ГО «Дунайсько-Карпатська Програма» Богдан Проць наголошує: під час війни збереження заболочених територій має значення не лише для природи.

– Болота, численні річки, стариці та озера на кордоні з Білоруссю є природним захистом від ворога. Наші дослідження показують, що збереження боліт у час війни сприяє вищому рівню безпеки для населення і підвищує обороноздатність, – зазначає Богдан Проць.

За його словами, особливо важливим це стає під час посухи.

– У періоди посух і мілководдя вода є стратегічним ресурсом. Нам критично важливо підтримувати болота у природному стані, зберігати високу вологість ґрунту і не давати ворожій техніці можливості пересуватися цими територіями, – пояснює науковець.Постачання й очищення води

Водночас вода, яка через систему Вижівського водозабору потрапляє до Дніпро-Бузького каналу, використовується вже на території Білорусі. Вона забезпечує роботу системи водопостачання каналу, зокрема його судноплавство. За даними з відкритих джерел, у 2017 році з Прип’яті щорічно відбирали до 600 мільйонів кубометрів води, до 250 мільйонів із них – під час весняної повені.

Для України питання води стає дедалі гострішим. Ідеться не лише про те, скільки кубометрів проходить через конкретний шлюз. Від рівня Прип’яті залежить стан заплав, боліт, ґрунтових вод, рибних нерестовищ і місць існування птахів.

У нацпарку переконані: Вижівський водозабір потребує технічного вдосконалення. Шлюз має давати змогу точно регулювати стік, вимірювати обсяги води та приймати рішення про її розподіл з урахуванням потреб української території.

– Нам потрібно мати технічну можливість керувати стоком і знати, скільки води проходить через водозабір. Регулювання має бути відповідальним і прозорим та враховувати інтереси України й наших громадян, – наголошує Олександр Сащук.

Волинські