Дитячий майданчик, який згуртував усе село

09 вересня 2026 р. 15:01

09 вересня 2026 р. 15:01

У Сельці Зимнівської громади рік тому активні мами вирішили зробити те, що на перший погляд здавалося простою справою: перенести дитячий майданчик від закритої школи до будинку культури. Насправді ж за цією ініціативою – важка фізична робота, витрачені власні кошти, допомога місцевих підприємців і громади, а ще бажання зробити село місцем, де дітям є куди прийти не лише погратися, а й поспілкуватися та провести час разом.

Ініціаторкою стала педагогиня та мама трьох малюків Лілія Рудь. Після народження третьої дитини жінка зіткнулася з проблемою: у селі немає куди вийти погуляти з малечею.

– Ми всі родом з дитинства і кому, як не нам, знати і розуміти,  чого хочуть наші діти. У  селі донедавна діяла школа, яка зараз зачинена  через відсутність укриття,  на її території був встановлений дитячий майданчик. Але тепер для дітвори він став недоступним. І не лише мої діти, а й багато інших не мали де погуляти та погратися зі своїми ровесниками. Тож звернулася до старости Ольги Антонюк із пропозицією перенести майданчик до будинку культури, – розповідає Лілія.

Староста Селецького старостинського округу Ольга Антонюк ініціативу підтримала. Почали з найпростішого – купівлі гойдалки, коників та пісочниці. Батьки скидалися коштами – хто скільки міг. Частину конструкцій знайшли через оголошення у Нововолинську. Пісочниця була фактично новою, а за гойдалку заплатили 3,5 тисячі гривень.

– Обдзвонила батьків, зібрали кошти. Поїхали, купили коники, привезли. Потім поїхали, як  кажуть, за дев’ять земель за гойдалкою, – пригадує Лілія.

Та найбільша проблема чекала попереду. Конструкції виявилися надто важкими, аби перенести їх силами людей.  Підсобив технікою місцевий аграрій Федір Ляснік. Допомагали також працівники Зимнівської громади, батьки й навіть дідусі.

Майданчик фарбували теж усім селом. Мами організовувалися через свої чати: сьогодні – фарбувати, завтра – щось полагодити чи облаштувати. Діти крутилися поруч і часом самі бруднилися фарбами.

Для мешканців це було більше, ніж просто благоустрій. Люди відчули, що зробили щось власноруч для свого села.

– Мені не один каже: “І я робив!” Людям дуже подобається, коли їх до такої  доброї справи залучають. Вони відчувають свою значимість, – каже Ольга Антонюк.

– Скинулися коштами, хто хотів – долучився. Як було відкриття майданчику я принесла багато кульок, все тут прикрасили,  накрили солодкий стіл. Добре, коли в селі є організатор. І добре, що ми це зробили, адже тепер наші діти мають де гратися, – долучається до розмови мама п’ятирічної доньки Світлана Василюк.

Мар’яна Никонюк три роки мешкає в Сельці, якраз навпроти дитячого майданчика. Вона мама дітей 12-ти  та п’яти років. «Наші діти не мали, де гуляти. Підтримавши цю ініціативу ми отримали шикарний майданчик. Думаю, всі батьки та діти раді, що він є», каже жінка.

Особливого значення майданчик набув ще й тому, що його облаштували поруч із будинком культури та бібліотекою. Тепер, якщо надворі дощ або дітям просто хочеться змінити рід заняття, вони можуть зайти всередину цих установ. У бібліотеці є іграшки, зокрема ті, які привезли з Польщі. Бібліотекарка  намагається поступово привчати дітей до книг.

– Хоч, може, вони ще не читають, але хай гуртуються. Це дуже важливо. Мова розвивається від читання, а не від залипання в телефоні, – переконана Лілія Рудь.

На зробленому у Сельці не зупиняються. Уже замовили та оплатили вартість каруселі. Очікують її у вересні. На це кошти виділила Зимнівська сільська рада, адже цю ініціативу підтримав її голова В’ячеслав Католик.

Планують також  поліпшити озеленення території, додати сучасних декоративних насаджень, висадити дерева, які даватимуть дітям тінь і захищатимуть майданчик від пилу з дороги. Сам майданчик уже має конструкцію із накриття, яке захищає від дощу.

Але за цією історією є й інша – про людей, яких війна забрала з села.

Під час облаштування майданчика місцеві чоловіки допомагали із заливкою конструкцій. Андрія Цимбалюка, який працював тут разом з іншими, мобілізували. Пізніше стало відомо, що він загинув. Його ім’я залишилося серед тих, хто допомагав створювати цей простір для сільських дітей.

Тепер у Селецькому окрузі понад 60 дітей, із них близько трьох десятків  – дошкільного віку. Для невеликого старостинського округу – це чимало. Місцеві жителі переконані: чекати, поки хтось прийде і зробить усе за них, не варто.

– Нам треба розуміти – ми тут нікому не потрібні, крім себе.  Не прийде сільська рада і не зробить усе за нас. Вони можуть підтримати – і завжди це роблять. Але почати маємо ми, – впевнена Лілія Рудь.

Ольга Антонюк говорить про свій старостинський округ із особливою теплотою. Каже, любить його за людей – за те, що вони швидко відгукуються і на біду, і на добру справу. У Сельці це дуже відчутно. Тут гуртуються, коли треба перенести важку гойдалку. Разом фарбують конструкції. Допомагають технікою. Долучаються до благоустрою. І, зрештою, створюють не просто дитячий майданчик. Створюють місце, яке нагадує: село живе доти, доки його мешканці готові робити щось для себе і однин для одного.

Ярослава КОЛОСКОВА

Волинські