Вірив, що повернеться додому до дружини і дітей: спогади про мужнього Героя з Волині

17 вересня 2026 р. 09:17

17 вересня 2026 р. 09:17

8 вересня 2025 року в районі населеного пунтку Костянтинівка Донецької області загинув 48-річний житель села Радовичі Павлівської громади Юрій Атлас .

Спогади про Героя пише Павлівська громада.

26 січня 1977 року в селі Радовичі народився Юрій Атлас — син Ярослава та Євгенії. Тут, серед рідних людей і мальовничих краєвидів, минули його дитячі та юнацькі роки. Тут він закінчив місцеву школу, а згодом здобув професійну освіту в Любомльському професійно-технічному училищі.У вересні 2003 року Юрій поєднав свою долю з дівчиною Тетяною. Разом вони створили люблячу родину, у якій зростали двоє дітей — донька Вікторія та син Дмитро. Для Юрія сім’я завжди була найбільшою цінністю, джерелом сили та сенсом життя.

У мирному житті він був людиною праці, працьовитим і успішним підприємцем, який невтомно дбав про добробут своїх рідних. Водночас Юрій ніколи не залишався байдужим до проблем земляків та життя громади. Саме тому односельчани неодноразово обирали його депутатом Радовичівської сільської ради. Протягом кількох скликань він чесно й відповідально представляв інтереси громади, користуючись заслуженою повагою та довірою людей. Для багатьох Юрій був не просто депутатом — він був надійним другом, щирим порадником і людиною, на яку завжди можна було покластися.

Коли Україну сколихнула повномасштабна війна, Юрій Ярославович не зміг залишатися осторонь. Спочатку він став на захист рідного краю у складі місцевої територіальної оборони, а вже за кілька місяців одягнув військовий однострій та приєднався до лав Збройних Сил України.Молодший сержант Юрій Атлас проходив службу на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3-го механізованого батальйону військової частини А7028, що входить до складу славетної 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Фронтові дороги стали для нього дорогами мужності, випробувань і самопожертви. Він сумлінно виконував бойові завдання, допомагав побратимам та неодноразово ризикував власним життям, рятуючи інших під ворожими обстрілами.

За мужність, стійкість, вірність військовій присязі та відданість Україні Юрій Атлас був удостоєний низки військових відзнак:

• відзнаки командира 100-ї окремої механізованої бригади «За оборону рідного краю»;
• відзнаки Міністерства оборони України «За поранення»;
• відзнаки командира оперативно-тактичного угруповання «Луганськ»;
• медалі «За оборону міста Торецьк».

Попри щоденну небезпеку, яка чатувала на передовій, Юрій намагався берегти своїх рідних від тривог і переживань. У коротких телефонних розмовах заспокоював дружину, дітей, рідних, повторюючи найважливіше: «Все буде добре». Він вірив, що повернеться додому, до своєї родини, і вони знову будуть разом...

Але війна безжально обірвала життя захисника.

8 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області, молодший сержант Юрій Ярославович Атлас загинув, до останнього подиху захищаючи Україну, її свободу та незалежність.

Герой повернувся додому «на щиті». Останній спочинок він знайшов на рідній землі — у селі Радовичі, де народився, виріс, створив сім’ю та куди завжди прагнув повернутися.

26 січня 2026 року — у день, коли Юрію мало б виповнитися 49 років, — відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і самовіддані дії молодшого сержанта Юрія Ярославовича Атласа було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Його життя обірвалося, але не обірвалася пам’ять про нього. У серцях рідних Юрій назавжди залишиться люблячим сином, коханим чоловіком і турботливим батьком. Для побратимів — мужнім воїном і надійним товаришем. Для земляків — людиною честі, доброти та великого серця.

Він віддав найдорожче — власне життя — заради того, щоб ми мали можливість жити, працювати, ростити дітей і мріяти про майбутнє у вільній Україні.

Вічна шана і слава Герою!

• Пройшов найтяжчі бої та втратив руку на війні: захисник із Волині боровся за життя до останнього
• «До мене вже не встиг подзвонити» : мати Героя з Волині розповіла про останні дні сина
• «Не хотів, щоб кохана стала вдовою»: історія 25-річного Героя з Волині, який загинув на Запоріжжі

Волинські