Співають, щоб допомагати: як у Соснині згуртувалися жителі і збирають гроші для ЗСУ

18 вересня 2026 р. 14:16

18 вересня 2026 р. 14:16

У жодному селі Волині сьогодні не стоять осторонь війни. Хтось плете маскувальні сітки, хтось пече для військових, хтось донатить. А в Соснині Іваничівської громади люди вирішили допомагати армії… піснею.

Це не професійний колектив і навіть не гурт із якоюсь особливою назвою. Це просто мешканці села – дорослі та школярі, які одного дня зібралися разом, щоб співати для ЗСУ. Нині їх близько двадцяти.

«Війна згуртувала», – так коротко пояснює появу колективу Мар’яна Бондарук.

Ініціатива виникла на початку повномасштабного вторгнення. Потреб у військових було багато, а бажання допомогти – ще більше. Тож напередодні зимових свят вирішили колядувати, а зібрані гроші передавати на потреби армії.

Спочатку ніхто не знав, наскільки далеко може зайти ця ідея. Підібрали репертуар, почали збиратися на репетиції – і вирушили колядувати. Вперше зібрали близько 100 тисяч гривень. За частину цих коштів, через волонтера Івана Антонюка, придбали прилад нічного бачення для військових на Бахмутський напрямок. Та потреби були ще. У будинку культури організували концерт. До збору долучалися люди із Соснини та навколишніх сіл.

Разом із волонтером Ігорем Дильним вдалося придбати спеціалізований автомобіль швидкої допомоги для військових. Машину доправили на схід. Зокрема учасник колективу Володимир Бондарук доставляв допомогу, їздив тоді у Слов’янськ, Ямпіль, Лиман.

Музичний керівник колективу Назар Денисюк, який за сумісництвом працює вчителем музики Соснинської гімназії, скромно називає своїх підопічних аматорами.

У колективі, який налічує близько 20 учасників, справді немає професійних артистів. Хтось має музичну освіту, хтось колись грав на весіллях, хтось співав лише для себе. Тут  співають Мар’яна Бондарук, Володимир Бондарчук, Назар Денисюк, Альона Денисюк, Вікторія Остапюк, Іра Романюк, Оксана Мельничук, Віктор Дердюк, Алла Юзефович, Ігор Бадивський, Олеся Карп’юк, Тетяна Дименко, Тетяна Григола, Петро Остапюк, Сергій Козюк, Олександр Козюк, Юлія Юзефович, Мирослава Козюк, Валентина Трачук, Володимир Недоріз, Тетяна Дименко, Вадим Пирог, Олена Ковч, Марія Кривенчук, Оксана Денисюк, Віталій Бондарук, Надія  Бондарук.

Обов’язки водіїв для співочого гурту виконували  Володимир Бондарук, Віталій Бондарук, Ігор Бадивський.  Активним учасником  був світлої пам’яті Роман Козюк. До гурту долучилися також школярі.

Репетиції проводять після роботи та навчання. Люди знаходять час, хоча кожен має свої справи. Хтось працює, хтось їздить на заробітки до Польщі. Але коли йдеться про спільну справу, намагаються зібратися всі разом.

«Не було так, що хтось один сказав: ти, ти і ти будеш. Ми всі прийшли разом. Одне одного слухали, радилися, думали, як правильно зробити, з чого почати і куди їхати», – розповідають учасники.

Зізнаються: на початку найбільше боялися, що не впораються. Що не зможуть зібрати достатньо грошей, що їхньої пісні буде недостатньо для великого збору. Але виявилося, що сила – в єдності та спільноті.

Коли настає різдвяний час, у Соснині знають: колядники зберуться на репетиції, адже до свят починають готуватися за два місяці. В різдвяні дні село умовно ділять на кілька локацій. Люди знають, де і коли чекати колектив. Працює своєрідне «сільське радіо»: одні передзвонюють іншим, хтось пише повідомлення у вайбер-групі села.

Не всі можуть або хочуть давати гроші. Хтось не має можливості, хтось втомився від постійних зборів. Але учасники колективу кажуть: головне – не тиснути, а робити свою справу.

За час існування колективу допомагали придбати прилади нічного бачення, автомобілі, зарядні станції, колеса для військових машин.  Одного разу збирали кошти на автомобіль, але дізналися, що військовому, їхньому односельцю  Андрію Саприкіну терміново потрібен прилад нічного бачення. Тож від запланованої покупки машини відмовилися, а гроші передали на його потребу.

Учасники колективу не лише збирають кошти своїм співом. Часто і самі донатять.  Приміром, Володимир Бондарук з братом, мають молочну ферму і  допомагають фінансово, забезпечують транспорт, возять людей на виступи та колядування.

Минулоріч  соснинці зібрали понад 100 тисяч гривень, з них 18 тисяч гривень  передали волонтеру, який звернувся до них із проханням долучитися до його збору.

А одного разу, коли односельчанин вирушав власною машиною на схід, люди подбали, щоб автомобіль не їхав порожнім. Пекли смаколики, складали все необхідне і передавали військовим.   Не стоять осторонь потреб військових й у школі та дитсадку, адже дитячі малюнки та пакунки-подарунки є свідченням віри у наших військових.

Цього року соснинців знову запрошували виступати. У колективу вже є свої слухачі,  маршрути, традиції. Перед святами люди навіть самі запитують, чи прийдуть цього року колядники.

А учасники тим часом планують репетиції, бо хочуть співати доти, доки це буде потрібно. І дуже хочуть, щоб одного дня їхні колядки нарешті збирали гроші не на дрони, автомобілі чи прилади для військових, а на щось зовсім інше, бо війна закінчилась.

Ярослава КОЛОСКОВА

Волинські