Десятиліття церкви Святих мучениць, Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії

20 вересня 2026 р. 13:39

20 вересня 2026 р. 13:39

Церква Святих мучениць, Віри, Надії, Любові та матері їх Софії – справжня окраса затишного скверу у самому центрі Володимира. Поспішаючи у справах, люблю просто пройтися різнокольоровою дугастою бруківкою, прокладеною довкола, помилуватися квітами –  і заряд позитиву отримуєш на цілу днину.

17 вересня відзначали храмовий празник Святих великомучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Цьогоріч привітати цю релігійну громаду з десятирічним ювілеєм святиню прибуде чимало гостей.

Десять років тому 25 вересня владика Михаїл освятив церкву, побудовану з дерева протягом 2014-2016 років. Вдалося це зробити у рекордно короткий термін, бо настоятель протоірей Євген Рябець зумів організувати навколо цієї богоугодної справи потужну церковну громаду, вміло скоординувати роботу професійних будівельників, монтажників, підсобних робітників з потрібними фірмами, організаціями.

Минуло десять років молитов, постів, відправ за померлих, а ще виховання молоді в дусі кращих чеснот, наповнення знаннями з історії свят, обрядів. З 2013 року  тут працює надільна школа, заняття у якій розпочалися ще в Андріївській церкві і яка є чи не найпотужнішою з усіх такого роду шкіл, що діють при храмах міста. Отець Євген з матінкою Ольгою організували таку ж унікальну школу духовності, як і храм, де працюють молодіжна середня, молодша і група для найменших. У спеціально відведеному цокольному приміщенні щонеділі після служби Божої діти навчаються основ Біблії, молитов, колядок, щедрівок, організовують святкові дійства. Для активного відпочинку та збагачення знань учнів проводять пізнавальні екскурсії по святах та історичних місцях України.

Віра, надія, любов – цінності, без яких завжди, особливо тепер, у час випробування війною, українцям не вистояти. Є щось символічне у виборі назви святині. У тому 2016 році  вже йшла війна на Сході, був окупований Крим. Освятили ж храм на честь мучениць за християнську віру.

А історія цього свята бере початок  із  другого століття, коли за царювання імператора Адріана жила в Римі вдова на ім’я Софія, яка своїх трьох дочок назвала іменами християнських чеснот – Віри, Надії, Любові. Вона виховувала їх у страхові Божому, вселяла твердість духу і віру в Господа нашого Ісуса Христа. У той час лиха доля чигала на християн. Їх жорстоко переслідували за те, що не визнавали богів-язичників. Вірі було 12 років, Надії – 10, а Любові – 9. Імператор умовляв їх поклонятися ідолам, але сестри були непохитними. Молилися, страждали і славили єдиного Бога. Так і українцям на п’ятому році повномасштабної війни і 12-му воєнного конфлікту на Сході потрібна сталева витримка і непохитність у відстоюванні свого існування як цілісної незалежної держави.

Євген Рябець після закінчення Львівської духовної семінарії 19 років служив у парафії собору Різдва Христового, здобувши авторитет серед духовенства та прихожан Володимира, а доленосним для нього став 2016 рік, коли завершено будівництво нового храму. Ескіз «майбутньої церкви» запропонував і благословив до втілення владика Луцький і Волинський Михаїл. Вирішено було будувати її із дерева. Місцева влада на чолі зі світлої пам’яті тодішнім міським головою Петром Саганюком сприяла будівництву, починаючи з виділення земельної ділянки у сквері поблизу історичного музею. А прихожани собору Різдва Христового, містяни, гості Володимира і жителі найближчих сіл, усі небайдужі громадяни жертвували на богоугодну справу. Після відвідування кращих храмів Франківщини і Львівщини зупинилися на тому, що майбутній храм поєднуватиме давні та сучасні традиції архітектури церков Волині та Галичини.

Хрест було встановлено і освячено на місці духовної обителі у 2013 році. Далі – будівельні роботи, на високоякісне виконання яких отець Євген надихав працівників особистим прикладом. Доброю помічницею  стала  його дружина Ольга,  яка створює затишок і комфорт для усіх, хто завітає до цієї духовної святині.

Чарує храм усім. Сюди просто приходять надихатися красою, заряджатися світлом любові до прекрасного. Територія довкола доглянута: квіти, зручні лавочки, доріжки, покриті барвистою бруківкою, дитячий майданчик.

Оксана ШЕСТАЛЮК

Волинські