Волинький щит: Фурія – інструкторка з такмеду - Волинські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Волинький щит: Фурія – інструкторка з такмеду

06 жовтня 2026 р. 12:41

06 жовтня 2026 р. 12:41

Знайомтеся – це Фурія, інструкторка з тактичної медицини 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого. Тут вона проходить службу з 2024 року, а до цього з десяток років працювала в медично-фармацевтичній сфері. Тобто майже все професійне життя – на цивільній роботі.

Фурія працювала в аптеках, була завідувачкою й навіть займалася власним аптечним бізнесом. Разом з цим набувала досвіду у сімейній амбулаторії, у сестринській справі. Тобто медицина для неї свідомий вибір професії. Військо для Фурії стало абсолютно новим шляхом і досвідом, оминути який не змогла.

Нині Фурія навчає військових тактичній медицині. І тут, каже, недостатньо просто знати, що і як робити. Важливо розуміти послідовність дій. Бо коли поруч поранений побратим, необхідно діяти миттєво. І головне – правильно.

За словами інструкторки, військова підготовка сильно змінилася у порівнянні з попередніми роками. І йдеться не лише про такмед. Війна змінюється і навчання теж доводиться адаптовувати під сучасні реалії.

Їй доводиться передавати військовим те, що знає сама, ті інноваційні рішення і креатив, які застосовують на передовій солдати, сержанти й офіцери. А там доводиться креативити, експериментувати на свій страх і ризик з засобами такмеду.

Навчати людей, каже Фурія, геть непросто. Особливо коли розумієш, що ці знання вони застосовуватимуть з достатньою долею ймовірності. Але іноді найкраща оцінка навчання до жінки доходить не одразу. Повертається військовий і каже: пам’ятаєте, ви щось нам показували? Тоді, може, не все сприйняв, щось не хотів, щось не міг. Але десь залишилося в пам’яті. І вже на фронті ці знання знадобилися, щоб допомогти пораненому.

Так, це не дослівна цитата. І більше – збірна фраза з усіх подяк, які Фурія отримувала від побратимів, які у неї навчалися. Для інструкторки, схоже, саме це і є головною вдячністю.

Вона вважає, що базові навички домедичної допомоги у нинішній ситуації потрібні кожному без винятку. Не тільки військовому. Турнікет, бандаж, перев’язувальний матеріал речі, які хоч і не треба носити з собою всюди, але необхідно знати, для чого і яку функцію виконують. Покласти, наприклад, в автомобіль. Хто зна, можливо, одного дня ними доведеться скористатися. У місті, селі чи на полі бою.

Тому її побажання військовим звучить просто:

Починайте вчитися, не тягніть. Вчіться допомагати собі під вогнем, вчіться працювати разом із побратимом.

І, можливо, одного дня, каже Фурія, ви зможете врятувати життя не тільки собі, а й людині, з якою будете поруч.

Матеріал наданий відділенням комунікацій 14-ї ОМБр ім. князя Романа Великого