Пішов служити у 18, а тепер не уявляє себе без армії: історія воїна 100-ї бригади «Рудіка»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

25 жовтня 2026 р. 19:14

25 жовтня 2026 р. 19:14

31-річний Владислав із позивним «Рудік» служить старшим механіком-водієм танкового батальйону 100-ї окремої механізованої бригади. Він відповідає за справність бойових машин і вже вирішив, що пов’яже своє майбутнє з армією навіть після завершення війни.

Про воїна розповіли на фейсбук-сторінці «Сталевої сотки».

Військова історія Владислава розпочалася, коли йому виповнилося 18 років. Отримавши повістку, юнак вирушив на строкову службу.

«Коли до дембеля залишався один місяць – почалося АТО і я вирішив підписати контракт», – пригадує військовий.

На початках Владислав служив на базі зберігання бронетанкового майна. Спочатку був такелажником, а після проходження навчання став водієм-механіком.

У 2025 році «Рудік» потрапив до однієї з частин Десантно-штурмових військ, однак цей період служби був нетривалим.

«Там я пробув декілька днів і через певні обставини змушений був піти в СЗЧ», – розповідає Владислав.

Втім, надовго залишатися поза військовою службою «Рудік» не планував. Згодом побратими порадили йому приєднатися до 100 омбр.

«Я дослухався до них і ще жодного разу про це не пошкодував», – зазначає військовослужбовець.

Нині «Рудік» обіймає посаду старшого механіка-водія танкового батальйону. Від його роботи залежить справність бойових машин і готовність техніки до виконання завдань. Серед основних обов’язків військового – підтримання бронетехніки в належному стані та забезпечення логістичних потреб підрозділу.

За роки служби Владислав здобув чималий досвід, який допомагає йому виконувати щоденні завдання. І хоча війна вимагає витримки, відповідальності та готовності до труднощів, військовий уже визначився зі своїм майбутнім: навіть після завершення війни він планує залишитися в армії.

Та поза службою на нього чекають найрідніші: дружина Діана та чотирирічна донька Ріанна.