У Ковелі попрощалися із Захисником України Андрієм Корінчуком

26 жовтня 2026 р. 21:38

26 жовтня 2026 р. 21:38

Сьогодні, 26 жовтня, Ковельська громада провела в останню земну дорогу Захисника України Андрія Григоровича Корінчука. Війна залишила глибокий слід у його душі та серці, яке так раптово зупинилося. Андрієві було лише 46 років.

Про це йдеться на сайті Ковельської міськради.

Він народився 5 жовтня 1980 року в селі Мельники-Мостище Камінь-Каширського району. Згодом родина переїхала до села Суськ Ківерцівського району, де його батьки працювали в місцевій школі.

Андрій зростав у дружній і люблячій родині, мав щасливе дитинство поруч із батьками, братом і сестрою. Після дев’яти класів, наслідуючи маму і тата, вирішив присвятити себе освітянській справі. Вступив до Луцького педагогічного училища, де здобув фах учителя початкових класів.

Молитву та Слово Боже він пізнав ще змалку, відвідуючи храм у рідному селі. Під час навчання в Луцьку часто бував у Свято-Покровській церкві. Саме тоді усвідомив своє духовне покликання — служити Богові та людям. У 2000 році вступив до Волинської духовної семінарії.

Після навчання деякий час працював у школі села Суськ, викладав основи християнської етики, проводив заняття недільної школи. Там він зустрів свою дружину Світлану.

Вона з особливою ніжністю пригадує щасливі роки сімейного життя. Андрій був надзвичайно добрим, турботливим і господарським чоловіком. Любив готувати, дбав про затишок в оселі, завжди підтримував дружину й допомагав у всьому. Цінував тишу та спокій, багато читав, а духовну силу й розраду знаходив у молитві та на сторінках Святого Письма.

У 2009 році Андрій став дияконом у сільській церкві. У 2012 році продовжив дияконське служіння у Свято-Воскресенському соборі в Ковелі. Відтоді його сім’я проживала в нашому місті.

Андрій отримав сан священника у 2017 році. Йому доручили парафії у селах Солотвин і Дарівка Ковельського району. Це стало невід’ємною і дуже важливою частиною його життя.

3 серпня 2026 року Андрія мобілізували. Після проходження базової військової підготовки він продовжив службу у військовій частині на Рівненщині. Обіймав посаду водія матеріального забезпечення.

Свій внесок в оборону держави роблять і ті військовослужбовці, які забезпечують підрозділи всім необхідним. Андрій розумів важливість цієї роботи. Попри проблеми зі здоров’ям, зокрема із серцем, залишався стійким і вважав справою честі долучитися до захисту України.

Рідні чекали Андрія додому вже найближчими днями. Він мав освятити пам’ятник на могилі батька, який рік тому помер після важкої хвороби. Та повернутися до сім’ї йому вже не судилося.

Серце солдата Андрія Корінчука, водія групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва 2-го автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини А5362, зупинилося 22 жовтня 2026 року під час проходження військової служби в селищі Млинів Рівненської області.

“Від усієї громади висловлюємо щирі співчуття мамі Катерині Іванівні, дружині Світлані, сестрі Оксані, брату Івану та їхнім родинам, усім рідним, близьким і знайомим Андрія”, — зазначають у міськраді.

Поховали Андрія Корінчука на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України!

Волинські