Шість дітей та 11 онуків чекають удома: історія волинянина, який пішов добровольцем на війну в 55 років

27 жовтня 2026 р. 15:37

27 жовтня 2026 р. 15:37

55-річний Анатолій із села Мокрець Турійської громади пішов добровольцем до війська в перший день повномасштабного вторгнення Росії. За роки служби військовий із позивним «Батя» воював на Волині, у Серебрянському лісі та на Покровському напрямку, а після переведення став водієм-слюсарем ремонтно-відновлювального батальйону 100-ї окремої механізованої бригади. Нині чоловік продовжує службу, зберігає оптимізм і чекає на зустрічі з великою родиною — шістьма дітьми та одинадцятьма онуками.

На момент початку повномасштабного вторгнення чоловікові вже було 55 років, але вранці 24 лютого 2022-го він без жодних вагань добровольцем пішов до ТЦК, розповіли у 100 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ

«Нас багато із села йшло хлопців – чоловік 17», – розповідає Анатолій Борисович.

Як «тримати в руках автомат» 55-літній чоловік знав добре: у 1987-1989 роках відслужив «строчку» на космодромі Байконур, що на території нинішнього Казахстану. Ще тоді одержав військове звання сержанта.

Тож Анатолія відразу призначили на посаду стрільця у 54 об («Ковельський батальйон») тоді ще 100 обр ТрО. У війську до чоловіка спочатку «приклеїлося» псевдо «Старичок», а згодом позивний змінився на «Батя».

Впродовж першого року «повномасштабки» Анатолій разом із побратимами виконував завдання на півночі Волинської області. Згодом понад рік воював у Серебрянському лісі на Лиманському напрямку. Після поранення їхнього командира відділення, на його місце призначили саме досвідченого сержанта «Батю»…

…У піхоті тоді вже 57-річний чоловік бився і на Покровському напрямку навесні 2024-го. І лише після виведення бригади на нетривале відновлення, піхотинця «Батю» перевели на посаду водія-слюсаря ремонтно-відновлювального батальйону тепер уже 100 омбр.

«Крутити гайки» вмію добре – все життя пропрацював трактористом. Хоча, звісно, різниця між трактором і БМП «Мардер», або БМП «Бредлі» таки відчувається», – усміхаючись каже Анатолій Борисович.

26 січня 2027-го «Баті» має «стукнути» 60 років. На жаль, коханої дружини нашого Героя, Валентини Володимирівни, не стало 2020-го. Проте й зараз, згадавши свою «другу половинку», чоловік не стримав сльозу…

Та все ж вдома на «Батю» чекає просто величезна родина! Скажімо, з дітей можна скласти повноцінну хокейну команду, адже їх шестеро: Олександр, Валерій, Наталя, Інна, Віта та Діана .

А ось внуків набереться вже на футбольну команду! Так-так, їх у Борисовича якраз 11! Найстаршому скоро виповниться 18 років, найменшому – йде третій…

До речі, старший син Олександр також служить у Силах оборони – в Національній гвардії.

На п’ятому році у війську і за три місяці до власного 60-ліття «Батя» навіть не думає втрачати оптимізм:

«Тяжко, але держимся!» – лаконічно каже наддосвідчений боєць.

• Забрав зброю з палаючої машини й розстріляв дрон-ждун : історія прикордонника з Волині
• «У 22-му я втратив усе»: як поліцейський із Луганщини почав життя з нуля на Волині
• Пройшов пекло Бахмута та дістав тяжке поранення: історія захисника, який розпочав нове життя на Волині

Волинські